Крушинський Федір

Воював у складі синьожупанників під командуванням генерала Віктора Зелінського.[1]

1919—1922 років — особистий осавул (ад'ютант) Голови Директорії УНР Симона Петлюри.

1921 року — голова відділу преси Міністерства преси та пропаганди Уряду УНР в Тарнові.[2] Був лектором державної юнкерської школи (1921—1923).[3]

Перебував у таборі інтернованих вояків УНР в Каліші.[4]

Друкувався в часописі «Залізний стрілець».

У Каліші Федір Крушинсткий був членом редколегії і відповідальним редактором таборового журналу «Веселка», заснованого Є. Маланюком та Ю. Дараганом 1922 року. В цьому журналі він публікував свої статті, п'єси, публіцистику.[5]

Залишивши дружину у Каліші, 1924 року він прибув до Франції. Після 3-х місяців роботи в Оден-ле-Тіші, повернувся до Польщі. Через 2 роки знову переїхав до Парижу разом з дружиною. У Парижі здобув освіту перукаря.[6] Працював пару років за фахом, згодом друкувався в емігрантських виданнях, залишив спогади про Симона Петлюру. 1939 року був головним редактором видання «Молода Україна».[7]

Його спогади про Українські визвольні змагання негативно оцінював президент УНР в екзилі Андрій Лівицький, називав його статті як «паскудні „ревеляції“ прохвоста Крушинського».[8] Також за певними джерелами[9] він був членом ОУН і навіть більшовицьким агентом-розвідником з псевдонімом «Б-178».[4]

У Франції займався організацією українських комбатантів.[10]

Інформації про дату народження і смерті Федора Крушинського на даний час не знайдено.[4]

• Ф. Крушинський. Мотря Кочубеївна. Трагедія в 5 актах. — Каліш, Веселка, 1922
• Моріс Метерлінк. «Монна Ванна», переклад Ф. Крушинського. — Каліш, 1923.

• «Головний отаман». Спогади ад'ютанта // Наша доба. — Париж. Січень і березень 1949.
• «Приятелям і ворогам». «Національна гігієна» // Наша доба. Частина 6 (9). — Париж, грудень 1948
• «Я бачив Німеччину» (байки та дійсність про гітлерівщину) // Свобода. Український щоденник. № 115. — 1946.
• «Петлюра й Пілсудський: (в 16-ту річницю договору з 22 квітня 1920 р.)» // Молода Україна. — Париж, 1936. — № 4/5. — С. 5–8.
• «Тарас Шевченко незримий вождь України»: промова на святі «Української Просвіти» в Мелєні, Франція, 18 березня 1934 р., в 120 річницю народження пророка України / Ф. Крушинський. — Париж: Видання Української визвольної бібліотеки, 1934. — 20 с.
• «Національна революція в Ірландії». — Париж: Видання Української визвольної бібліотеки, 1931
• «Червоний імперіалізм». — Наша зоря, 1921
• Крушинський Ф. Чому розформовується перша українська дивізія? // Нова рада, 28 квітня 1918. — С. 1.

• Присягнули на вірність УНР
• Чекісти проводили антипетлюрівську кампанію у Європі (фото) old.uinp.gov.ua
• Крушинський Ф. Покута за чужі гріхи (Том І, розділ ХVІІІ з рукопису під заг.: Головний Отаман — герой української легенди. Спогади ад'ютанта) / Федір Крушинський Режим доступу: http://geroika.org.ua/v-20-tu-richnytsyu-smerty-bl-p-polk-bolbochana/
• Лист ад'ютанта Головного отамана військ УНР Ф. Крушинського головноуповноваженому уряду УНР у Кам'янці І. Огієнку з інформацією про перебування С. Петлюри у Польщі, Уряду УНР при війську М. Омеляновича-Павленка тощо. 10 грудня 1919 р.
• Басенко І. В. Образ німців на матеріалах щоденної українсько- та російськомовної преси Києва (січень 1914 — грудень 1918 рр.). ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. — С. 297
• Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 1 : 1939—1943 / под ред. А. Н. Артизова. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — С. 45