Крістіна Чакі

Бюст Крістіни Чакі в Ужгородському замку

Бюст Міклоша Берчені в Ужгородському замку

Крістіна Чакі народилася в родині державного судді, над-жупана Спишської жупи Іштвана Чакі (представника однієї з молодших гілок угорського дворянського роду Чак) та баронеси Маргіти Лоняї (угор. Lónyay Margit).

За історичними даними, Крістіна Чакі була дуже красива та багата. До того ж, вона була дуже освічена, вміла не тільки читати і писати. Також вона любила мистецтво, зокрема, музику й театр.

Крістіна Чакі тричі виходила заміж і двічі ставала вдовою. Її першим чоловіком був угорський граф Шандор Ердеді (Erdődy Sándor), другим — хорватський аристократ Микола (Міклош) Драшкович.

Восени 1694 року Крістіна Чакі заручилась з графом Міклошем Берчені, державним діячем, одним з лідерів антигабсбургської національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711 років, генерал-майором повстанської армії князя Ференца II Ракоці. Крістіна була на 11 років старшою свого третього чоловіка у якого було троє дітей від першої дружини Крістіни Другет.

Для цього Крістіна Чакі переїхала з рідного Вейпа у Задунав'ї до Ужгорода під Бескидом, подолавши понад півтисячі кілометрів. Вони привезла із собою чималий багаж — 13 великих підвод були завантажені меблями, картинами, дорогим одягом, білизною, особистими речами й величезною кількістю коштовностей. Крістіну в дорозі супроводжували її наречений, велика кількість придворних, слуг, музик і гусарів, які несли стяги з родовими гербами Берчені й Чакі[1].

Потім на масницю 1695 року вони відгуляли помпезне весілля. Не дивлячись на значну різницю у віці, вони все родинне життя пронесли палке кохання один до одного.

Сімейна пара своїм родинним гніздом обрала Ужгородський замок, який перетворила на великосвітський центр культурного і політичного життя Закарпатського регіону кінця XVII — початку XVIII століть. У придане Крістіна привезла з собою прекрасні різьблені меблі, які стала окрасою замку. У замку на той час налічувалося 136 художніх полотен понад 600 акварелей (на пергаменті) — понад 600 та ще більше гравюр[2].

За 13 років володіння Ужгородським замком Міклошем Берчені та Крістіною Чакі в замку, побудованому в стилі пізнього Ренесансу (характерному для північної Угорщини) регулярно проводились бали, світські прийоми та деякі офіційні урочистості. Так, у замку гостювала відома польська графиня Гелена Синявська, яка була коханкою князя Ференца Ракоці ІІ.

Крім того, на той час у замку діяла власна театральна трупа, власного польського художника, а також музичний колектив з 8 осіб, який очолював швейцарець Емеріх Кедрон. Також була організована багатюща бібліотека. Замок у цей час неодноразово перебудовували, вдосконалювали. Граф із графинею жили на другому поверсі.

За межами замкових стін були розбиті шість прекрасних парків та садів:

• сад Лугош (сучасний мікрорайон Радванка),
• Бузковий сад,
• Квітковий парк (теперішній Ботанічний сад; своїми тінистими деревами, рівними стриженими алеями, чудовими барвистими квітковими клумбами став прикладом найкращих зразків паркової культури англійського типу),
• Овочевий сад (з лівого боку вулиці Замкової (від Замкової гори), тепер Капітульної вулиці Ужгорода),
• Звіринець (нині — парк Підградський)
• Голубиний (район електростанції), куди на мале полювання їздили власники Ужгородського замку.

Коли після придушення визвольної війни 1703—1711 років її чоловік Міклош Берчені був оголошений зрадником батьківщини і змушений був у листопаді 1710 року тікати за кордон через Верецький перевал до Польщі. Дружина, залишивши всі свої багатства, вирушила у вигнання за ним і розділила нелегке емігрантське життя. У травні 1711 року австрійські війська захопили Ужгородський замок.

Після вимушеної втечі Крістіна Чакі з Міклошем Берчені з дружиною певний час перебували на території Польщі. Міклош розмірковував на запрошення Петра І переселитися до Московського царства, однак Ракоці відмовив їх від цієї поганої ідеї, аби не закінчити життя в Сибіру.

Після поневірянь родина разом з Ференцем Ракоці ІІ опинилися в Туреччині, де турецький султан разом із сотнями інших куруців надав їм цілу вулицю для проживання у містечку Текірдаг (або Родошто) у Малій Азії.

Померла Крістіна Чакі у квітні 1723 року в Текірдазі. Цікава ситуація сталась у день її смерті. Слуги родини Берчені повідомили Ференца Ракоці ІІ, що графиня помирає. Князь негайно прийшов до будинку графів. Але Міклош його не зустрів. Виявилося, що він, як завжди у цей час, спав. І слуги не сміли його будити. Тож до ліжка Крістіни Чакі підійшов лише князь Ракоці, і він був останній, хто втішав графиню, тримаючи її за руку. Графиню Крістіну Чакі поховали в Стамбулі, у єзуїтській церкві, що знаходилася під патронатом французьких королів, біля знаменитої Ілони Зріні.

До слова, її третій чоловік Міклош пережив Крістіну лише на 2 роки, одружившись втретє, з Жужанною Кюсегій[3].

Під час відкриття гробів князя Ференца Ракоці ІІ та Крістіни Чакі, всіх здивувало, як чудово збереглася графиня — колишня господарка Ужгородського замку[4].

У 1906 році останки графині були перевезені й поховані у Кошице (тепер — Словаччина) в соборі Святої Єлизавети — поруч з могилами Ференца II Ракоці та його легендарної матері Ілони Зріні.

Міні скульптура «Крістіна Чакі та Міклош Берчені» в Ужгороді. Автор Михайло Колодко. Дата встановлення — 14 грудня 2015 року

• У внутрішньому дворику Ужгородського замку 8 листопада 2013 року було відкрито бюст графині Крістіні Чакі за кошти Генерального консульства Угорщини в Ужгороді. Бюст її чоловікові Міклошу Берчені було встановлено тут же взимку 2012 року[5][6].
• Також, в Ужгороді на Православній набережній 4 (неподалік від Угорського посольства) завдяки співпраці товариства соціокультурного розвитку «Паннонія» та угорського консульства в Ужгороді була встановлена міні-скульптура «Крістіна Чакі та Міклош Берчені». Встановили її 14 грудня 2015 року, автором виступив скульптор Михайло Колодко [7].