Кріс (зброя)
Кріс (множ. креси́)[1] — ручна вогнепальна зброя, нарізна чи гладкоствольна рушниця, мушкет з кременевим або колісцевим механізмом. За походженням слово «кріс» пов'язане з «кресати» («викресати вогню») — оскільки в ньому за допомогою кременевого чи колісцевого механізму викрешувалася іскра, яка запалювала порох. Ця назва частіше вживалася в Західній Україні, зокрема в Карпатах. Засвідчене ще одне староукраїнське найменування такого роду зброї — «флинта»[2] (від нім. Flintbüchse — «кременева рушниця»)[3]. Типовим прикладом креса є фузія.
Пізніше, коли рушниці з кременевим чи колісцевим замком вийшли з використання, кресом називали будь-яку рушницю чи гвинтівку. Ці терміни вживалися паралельно. У наш час цей термін вважається архаїзмом.
У період Першої світової війни галичани називали «кресами» магазинні неавтоматичні гвинтівки і карабіни.
Найуживанішими видами рушниць цього періоду були: карабін Mannlicher M1895 системи Манліхера (зразка 1895 р.), який перебував на озброєнні австро-угорської армії і виявився найшвидкострільнішою гвинтівкою того часу; йому дещо поступався англійський SMLE Mk-III («Лі-Енфілд»), й далеко позаду залишався німецький карабін 98к системи Маузер, а тим більше — російська Гвинтівка Мосіна («трьохлінійка»).
1 — курок (hammer) |
|
1 — затильник (butt) |
Див. також
Примітки
- Кріс // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Флинта // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.