Кузик Ярослав Олексійович

Ярослав Олексійович Кузик (7 серпня 1948(19480807), село Мілієве Вижницького району Чернівецької області — український поет, фольклорист, етнограф, українознавець, перекладач, критик, редактор, видавець.

Ярослав Олексійович Кузик
Ярослав Олексійович Кузик
Ярослав Олексійович Кузик
Ім'я при народженні Ярослав
Народився 7 серпня 1948(1948-08-07) (73 роки)
село Мілієве Вижницького району Чернівецької області
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк, поет, публіцист
Мова творів українська
Жанр вірш
Премії Премія імені Омеляна Поповича, Літературна премія імені Дмитра Загула

Біографія

В 1972 році закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету. Працює вчителем української мови і літератури та вчителем світової літератури. Проводить активну дослідницько-пошукову роботу, висвітлюючи літературно-мистецьке минуле рідного краю. В його доробку майже 300 публікацій різного спрямування (літературознавчі, літературно-мистецькі, українознавчі, краєзнавчі). Серед них «Міліїв у творчості Д. Загула», «Я йду в країну мрій», «Школі на Валах — 100 літ» та інші.

Літературна діяльність

Автор книг

  • «Віки говорять».[1]
  • «Крапля сонця на долоні».[2]
  • «І любов, і творчість…».[3]
  • «Вони до часу мовчазні».[4]
  • «Чи це десь в лісочку?».[5]
  • «Зметикуй!»,[6]
  • «Йдем до них у гостину».[7]
  • «І моя долонька в України міць».[8]
  • «Спи, синочку, засинай».[9]
  • «В долині широкій…».[10]
  • «Дослідники творчості Дмитра Загула».[11]
  • «Письменники — гості Вижниччини».[12]
  • «Від Вашківців до Волоки».[13]
  • «Ти ж бо, Мілієве — справжній мій скарб».[14]
  • «Карапчівського роду багатство».[15] В цій книжці зібрано 83 особистості, що приносили, приносять і будуть приносити славу Карапчеву. Книжка починається «Гімном Карапчеву». Далі вміщено Герб та Прапор с. Карапчів, затверджені рішенням № 1 VIII сесії VI скликання від 15 червня 2011 р. Розповіді про славних людей Карапчева доповнюються замітками «Слово про Карапчів», «Моє рідне село Карапчів», «Моє село», «Неначе писанка моє село», «Перлини рідного села»; віршами «Моє село», «Моє рідне село»; «Піснею про Вали».

Упорядник книг

  • «Микола Юрійчук. Його зустріла вічність. Поезії. Публіцистика. Вінок печалі і тривоги».[16]
  • «Дмитро Загул: який він?».[17]
  • «У вінок пошани Дмитрові Загулу».[18]
  • «Вижничани про Дмитра Загула».[19]

На слова його віршів створено ряд пісень такими композиторами, як: Василь Михайлюк, Кузьма Смаль, Орест Князький, Володимир Василіка. Почесний громадянин села Карапчів (2011).

Нагороди

Примітки

  1. «Віки говорять» (у співавторстві з І. Москалем), Вижниця, 1975.
  2. «Крапля сонця на долоні», Вижниця ВПП «Черемош», 2002.
  3. «І любов, і творчість…», Вижниця ВПП «Черемош», 2002.
  4. «Вони до часу мовчазні», Вижниця ВПП «Черемош», 2004.
  5. «Чи це десь в лісочку?», Косів «Писаний Камінь», 2004.
  6. «Зметикуй!», Косів «Писаний Камінь», 2005.
  7. «Йдем до них у гостину», Косів «Писаний Камінь», 2005.
  8. «І моя долонька в України міць», Косів «Писаний Камінь», 2005.
  9. «Спи, синочку, засинай», Косів «Писаний Камінь», 2005.
  10. «В долині широкій…», Косів «Писаний Камінь», 2006.
  11. «Дослідники творчості Дмитра Загула», Косів «Писаний Камінь», 2010.
  12. «Письменники — гості Вижниччини», Вижниця, «К-М», 2011.
  13. «Від Вашківців до Волоки», Вижниця, Видавництво «Черемош», 2011.
  14. «Ти ж бо, Мілієве — справжній мій скарб», Вижниця, «К-М», 2012.
  15. «Карапчівського роду багатство», Вижниця, ВПП «Черемош», 2012.
  16. «Микола Юрійчук. Його зустріла вічність. Поезії. Публіцистика. Вінок печалі і тривоги», Косів «Писаний Камінь», 2007.
  17. «Дмитро Загул: який він?», Вижниця, «К-М», 2011.
  18. «У вінок пошани Дмитрові Загулу», Вижниця, «К-М», 2011.
  19. «Вижничани про Дмитра Загула», Вижниця, «К-М», 2012.

Література

  1. Іванюк М. Літературно-мистецька Вижниччина. Вижниця, 2001. — с. 101-102.
  2. Богайчук М. Література і мистецтво Буковини в іменах. Чернівці, 2005.
  3. Поляк М. П. Вижниччина — ворота Карпат. Чернівці: Петрович і Петрівна, 2012. — 392 с.
  4. Поляк М. П. Мілієве народжує таланти. Чернівці: Петрович і Петрівна, 2015. — 128 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.