Кукоба Анатолій Тихонович

Народився в м. Полтаві, в робітничій сім'ї. Навчався в Полтавській загальноосвітній школі № 2. Закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут, інженер-будівельник. Трудову діяльність розпочав робітником. Після закінчення інституту та служби у Збройних силах працював майстром, інженером, начальником будівельної організації. З 1977 р. перебував на виборних посадах у місцевих органах влади, де здебільшого вів питання капітального будівництва.

У квітні 1990 р. очолив Полтавську міську раду. Обіймав посаду протягом п'яти каденцій (1990, 1994, 1998, 2002, 2006 рр.). Попри поширену помилку, він не є міським головою, що 5 разів обирався на посаду. У 1990 та 1994 роках Анатолій Кукоба обирався головою Полтавської міської ради, голосуванням депутатів, відповідно до Закону УРСР «Про міську, районну в місті Раду депутатів трудящих Української РСР»[3] а в 1998, 2002 та 2006 роках — міським головою (згідно з новим законом «Про місцеве самоврядування в Україні»).[4] Народний депутат України 4 і 5 скликань, голова Полтавської обласної державної адміністрації[5][6]. Член Партії регіонів.

Анатолій Кукоба виступив ініціатором спорудження в Полтаві у 2006 році відомого нині пам'ятника галушці[7].

Помер у м. Полтаві.

Фігура Анатолія Кукоби неоднозначно сприймається полтавцями. З одного боку за його каденцій місто було одним з кращих в Україні за рівнем благоустрою та чистоти, і деякі видання вважають його одним з кращих міських голів України за часів Незалежності.[8] В той же час, йому дорікають знищенням ряду архітектурних пам'яток міста[9] правовим нігілізмом та фальсифікацією місцевих виборів[10], корупцією під час тендерних процедур та непрозорою процедурою приватизації комунального майна[11]. Саме за правління Кукоби будівлю Полтавського кадетського корпусу було продано невідомому інвестору з Ізраїля, результатом чого стало руйнування архітектурної пам'ятки. У 2002 році, після обрання Народним депутатом України IV скликання, незважаючи на вимоги закону не склав повноваження міського голови, а суміщав дві посади. Внаслідок цього практично не перебував в місті, а всю роботу виконували його заступники.

У березні 2016 року на сайті Полтавської міської ради була зареєстрована петиція про заборону перейменування вулиць міста на честь Анатолія Кукоби, у зв'язку з його членством в Комуністичній партій та Партії регіонів, а також знищенням історичної спадщини.[12]. Проте вона не набрала необхідної кількості голосів.

У 2012 році біля школи № 2, в якій він навчався, було відкрито пам'ятник Анатолію Кукобі.[13]

У 2016 році, в рамках декомуніазції, вулицю Пролетарську було перейменовано на вулицю А. Кукоби.

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (29 грудня 2004) — за визначний особистий внесок у становлення незалежної Української держави, багаторічну плідну роботу в органах місцевого самоврядування та активну законотворчу діяльність[14]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (23 вересня 1999) — за значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста Полтави, вагомі трудові здобутки[15]
• Заслужений будівельник України (8 серпня 1997) — за значний особистий внесок у спорудження об'єктів промислового, цивільного і соціально-культурного призначення, підвищення ефективності будівельного виробництва[16]
• Державна премія України в галузі архітектури 2000 року — за комплексну реконструкцію історичного центру міста Полтави (у складі колективу)[17]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (21 вересня 2000) — за вагомий особистий внесок у соціально економічний розвиток м. Полтави, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[18]

• Біографія Анатолія Кукоби
• сайт ВРУ
• Войовничий вандалізм як принцип ставлення до архітектурних пам'яток Полтави
• Анатолій Кукоба продовжує залишатися еталоном мера Полтави
• Головні події з історії Полтави при правлінні Анатолія Кукоби