Кулаков Олексій Геннадійович

Народився у Харкові. Закінчивши місцеві профільні навчальні заклади — художню школу N2 та ХДХУ (1986), був призваний до лав ЗС СРСР (1986—1988). Після демобілізації повернувся до живопису, від 1993-го постійний учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. 1995-го закінчив факультет станкового живопису ХДАДМ, серед викладачів були зокрема Адольф Константинопольський та Олександр Хмельницький. По закінченні два роки працював при виші викладачем академічного живопису. Від 1999-го член НСХУ[1]. Від 2000-го, разом із дружиною Наталією Папірною, працював над твором «Державотворення»[2] котрий було розміщено у будинку ВРУ. Від 2003 року отримав звання «Заслуженого художника». 2006-8 працював над спільним україно-польським проектом копіювання картини «Битва під Грюнвальдом», брав участь у розписі композиції «Правосуддя» центральної зали ВСУ. У 2010—2011 рр. на замовлення мінкульту Македонії працював над створенням полотен для столичних музеїв. Лауреат та переможець ряду фестивалів і виставок.

Витвори Олексія Кулакова зберігаються у НЮУ ім. Ярослава Мудрого, ДІКЗ «Слово о полку Ігоревім»[3] та інших фондах і приватних колекціях.

• «Запорозький суд» (1996)
• «Слово про князя Ігоря» (1999)
• «Кумири» (2000)
• «Державотворення» (2001)
• «Любов, Влада і Сила» (2004)
• «Відродження» (2008)
• «Сакура» (2009)
• «Вершниці» (2009)
• «Битва на Мечкиному камені» (2010)
• «Голова Лазара Трайкова» (2010)

та інші.

• Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.