Культурні пам'ятки Аль-Айна

Культурні місцевості Аль-Айна — сукупність з 17 історичних культурних пам'яток у місті Аль-Айн та на його околицях, внесених до списку Світової спадщини ЮНЕСКО 2011 року.

Культурні місцевості Аль-Айна (Хафіт, Хілі, Бідаа-Бінт-Сауд та оази)
англ. Cultural Sites of Al Ain (Hafit, Hili, Bidaa Bint Saud and Oases Areas) [1]
Світова спадщина
Панорама Аль-Айна з гори Джебель-Хафіт
24°13′02″ пн. ш. 55°46′01″ сх. д.
Країна	ОАЕ
Тип	Культурний
Критерії	iii, iv, v
Об'єкт №	1343
Регіон	Арабські країни
Зареєстровано:	2011 (35 сесія)

Район міста Аль-Айн був населений з часів бронзової та залізної доби, не менше як 3000 років до н. е. Завдяки наявності джерел води на схилах та поблизу гори Джебель-Хафіт через цей район пролягали сухопутні шляхи, що сполучали теперішні Саудівську Аравію й Оман, поселення на узбережжі Перської затоки та Месопотамію. Археологічні розкопки виявили низку поселень з характерними коловими кам'яними могилами, колодязями, системою ірригації «фаладж», оазами, будівлями з глиняної цегли та ранніми формами сільського господарства.

Комітет Світової спадщини на своїй сесії 19-29 червня в Парижі визначив, що комплекс пам'яток Аль-Айна відповідає критеріям iii, iv, v для культурної спадщини. Так, за критерієм iii об'єкт визнаний винятковим свідченням розвитку доісторичних культур у пустельній зоні з неоліту до залізної доби, що також демонструє перехід від мисливства та кочівництва до осілого сільського господарства, яке існує й на сьогодні. За критерієм iv могили та залишки стародавньої архітектури, як і давня система ірригації є винятковими ілюстраціями розвитку суспільства пустельного регіону. Критерій v вказує, що цивілізації північно-східної частини Аравійського півострову навчилися жити в складних умовах пустелі та добувати воду для створення стабільного існування в цих умовах.[2]