Кумані Микола Петрович

Кумані Микола Петрович (бл. 1730—1809) — військовий моряк, капітан. Контр-адмірал (1797). Походив з греків з острова Крит. 1 серпня (20 липня) 1769 вступив до російських ЗС мічманом. На початку російсько-турецької війни 1768—1774 служив у складі Архіпелазької експедиції, очоленої графом О. Г. Орловим, на лінійному кораблі «Евстафий Плакида» під командуванням О. І. Круза. К. брав участь у Чесменській битві 1770, кермував різними вітрильниками. Від 1771 — на 66-гарматному кораблі «Европа». 1773 став лейтенантом. 1775 командував фрегатом «Победа», який допровадив із Середземного моря на Чорне, але під час шторму поблизу Балаклави вимушено спрямував це судно на берег, в результаті чого воно розбилося. Від 1776 — на Азовському морі у складі Донської флотилії. Керував полякрой (швидкохідний плавальний засіб, озброєний 14-ма 3-фунтовими гарматами та 4-ма 1-фунтовими фальконетами) «Св. Екатерина», здобув звання капітана 2-го рангу. Через розформування азовського флоту відряджений на Чорне море.

Кумані Микола Петрович
Народився	1730 Крит, Крит, Крит (децентралізована адміністрація), Греція
Помер	1809 Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Чесменська битва (1770), Бій біля Фідонісі і Битва при Каліакрії
Військове звання	Адмірал
Нагороди

Герой російсько-турецької війни 1787—1791. Особливо відзначився 14 (3) липня 1788 у бою біля о-ва Фідонісі (Зміїний), коли в авангарді ескадри М. І. Войновича командував 40-гарматним фрегатом «Кинбурн» (за бойові подвиги це судно кн. Г. Потьомкін перевів у лінійні кораблі з перейменуванням на «Покров Богородицы»). 1789 став кавалером ордену св. Георгія 4-го класу (як учасник 18 кампаній), був підвищений до капітана 1-го рангу.

Міг говорити багатьма іноземними мовами, у тому числі турецькою, арабською, англійською, італійською, але залишався неписьменним. З цього приводу та у зв'язку з його заохоченням імператриця Катерина II зауважила: «Неграмотность не может служить препятствием к награждению столь храброго и достойного офицера».

1790 на посаді командира 46-гарматного судна «Иоанн Богослов» успішно діяв у морських битвах: 19 (8) липня — під Керченською затокою, 8–9 вересня (28–29 серпня) — між фортецею Гаджибей (див. Одеса) та Тендрівською косою. Був удостоєний ордена св. рівноапостольного князя Володимира 4-го класу й золотої шпаги з написом «За храбрость». 11 серпня (31 липня) 1791 як командир 66-гарматного лінійного корабля «Преображение Господне» вправно воював під прапором Ф.Ушакова неподалік рогу Каліакрія, за що одержав великий хрест ордену св. рівноапостольного князя Володимира 3-го класу.

1794 затверджений начальником 1-ї (центральної) чорноморської ескадри — «кордебаталії», водночас командував 80-гарматним флагманом «Рождество Христово».

Від 1796 — капітан бригадирського рангу, з 1797 — контр-адмірал, призначений на Балтику. Від 1799 — у відставці, оселився в Криму.

Помер у м. Севастополь.