Куммерський музей мистецтв і сади

Ніна Куммер

Історія Куммерського музею бере свій початок з 1902 року. [4] Того року Артур та Ніна Куммер побудували свій будинок на Ріверсайд авеню. Батьки Артура Веллінгтон й Ада Куммер жили поруч, а брат Артура Волдо й свекруха Клара жили поруч. Веллінгтон Куммер був багатим лісопильником з Каділлака, штат Мічиган, що переїхав до Джексонвіля у 1896 році. Компанія Cummer Lumber була, в один момент, найбільшим землевласником у Флориді.[5] Веллінгтон також побудував Джексонвільську й Південно-Західну залізницю.[6]

У 1906 році на своєму медовому місяці Ніна та Артур Куммер придбали свій перший витвір мистецтва - картину під назвою «Вздовж течії» безпосередньо у художника Пола Кінга.[7] На картині зображено 2 чоловіки, що їдуть на возах запряжені конями на пляжі. У 1931 році Ада Куммер померла й її два сини зруйнували старий будинок й розділили майно. Тоді Ніна Куммер найняла ландшафтну архітекторку Еллен Біддл Шипман для створення Італійського саду на її та Артура ділянках.[8] Клара Куммер надала ділянку для створення Олмстед саду.[8]

Після смерті Артура у січні 1943 року[9] Ніна Куммер серйозно почала колекціонувати мистецтво. За п’ятнадцять років до смерті Ніна розширила свою колекцію мистецтв до шістдесяти творів, всі вони досі перебувають у колекції музею.[10] У 1957 році, за рік до своєї смерті, Ніна оголосила, що її подарунки "стануть лише невеликим початком до широкого бачення"[10] й сподівається, "що інші поділяться цим баченням й завдяки їх інтересу та внеску допоможуть створити тут центр краси та культури, гідні громади».[10] Вона створила музейне фонд ДіЕтте Холден Куммера, що названо за її померлою дочкою немовлятою,[9] для управління своїм баченням після смерті.[11]

Нова будівля галереї Каммер, з брошури 1965 року.

Ніна Куммер й Клара Куммер, обидві тепер вдови, померли у 1958 році. Ніна Куммер залишила свій маєток включаючи свої сади для музею для розміщення її колекції мистецтв. У 1960 році обидва будинки братів й сестер були знесені, щоб побудувати музей. Власність Клари та Волдо була продана, де тепер розташовано офіс Північно-Східної Флориди Американського Червоного Хреста та навчальний центр Куммера Art Connections. Частини садів також була знищена під час цього знесення. Нова будівля була спроектована Саксельбі та Пауеллом та побудована у 1961 році. [9] Їй надано фасад арт-деко та внутрішній двір, що покритий теракотовою плиткою старовинного даху Куммерів. Одну кімнату від оригінального будинку Куммера, відомого як кімната Тюдор, зберегли та включили до нового музею.[9] Куммерський музей мистецтв й сади, тоді отримав назву Куммерська галерея, відкрився 11 листопада 1961 року. [10]

На відкритті голова Джексонвілю Гайдон Бернс зазначався: "Нарід Джексонвіля ніколи не отримував подарунку, порівнянного за великодушністю чи красою музею... заповіт на спадщину минулого й представляє силу та характер тих, хто був керівником Джексонвіля у минулому."[10] Виставляли колекцію музею, а також три спеціальні виставки: колекцію 51 гравюри Джеймса Макбі (зараз це частина постійної колекції музею), підбірку французьких картин, позичених у Нью-йоркській галереї, та виставку американського мистецтво позичену від Національної академії дизайну.[10]

У 1971 році, через десять років після відкриття музею було додано новий флігель для мистецтва 17 сторіччя. [12]

У 1989 році музей придбав давньоєгипетську стелу, що датується 2100 роком до Р.Х., що робить її найстарішим витвором мистецтва в колекції музею. [13]

Будівля Барнетта за скульптурним садом музею.

Куммерський музей придбав будівлю Барнетта на початку 1990-х й переробив 1-ий поверх у навчальний центр музею, Art Connections та використовує 2-ий для адміністративних кабінетів. Дві будівлі були з'єднані Вестибюлем Барнетта й ще 2 основні галереї були додані. Це розширення було завершено у 1992 році. На початку 2002 року музей придбав сусідній Жіночий клуб Джексонвіля, - житловий будинок у стилі Тюдор для місця для програм та заходів музею.[14] Музей також придбав Галерею американського мистецтва Якобсена у 2005 році,[15] та Мейсонську галерею у 2006 році. [16]

2010 року Куммерські сади були внесені до Національного реєстру історичних місць .

У 2016 році оголошено, що будівля колишньої Жіночого клубу Джексонвіля, що коштувала музею 7 мільйонів доларів, має бути знесена через зараження підземними термітами Формосана.[17]

Частинка колекції Майсенської порцеляни.

Куммерський музей має сім спеціальних колекцій:

• Колекція Констанс І. та Ральфа Х. Варка з ранньої майсенської порцеляни - Ральф Варк почав збирати Майсенську порцеляну в 1922 році. За ці роки він придбав колекцію понад 700 штук. Варк іта його сестра Констанс переїхали до святого Сент-Аугустін й подарували колекцію Куммер у 1965 році.[9]
• Колекція Евгена Луї Шарвот - понад 200 робіт, створені Ежен Луїсом Шарвотом, французьким лікарем й армійським офіцером, а також художником.[21]
• Колекція Джозефа Джефферса Доджа - 230 робіт американського художника-реаліста Джозефа Джефферса Доджа.[21]
• Колекція японських відбитків Денніса К. Хейса - колекція з 190 японських гравюр, що охоплюють 19 та 20 сторіччя. [21]
• Колекція Джеймса Макбі - одна з найбільших колекцій творів Джеймса Макбі за межами його рідної Шотландії.[21]
• Колекція Юджина Сайведжа - колекція робіт члена Національної академії дизайну Юджина Сайведжа, що зображує традиції семінолів 1930-х років. [21]
• Архіви постійної колекції та рідкісні книги - колекція архівних матеріалів та рідкісних книг, що доповнюють інші спеціальні колекції, що включає частину особистої бібліотеки Куммерів.[21]
  

  Кімната Тюдор

Тюдорська кімната є єдиним приміщенням з оригінального будинку Куммерів, була збережена для того, щоб «громадськість взагалі могла насолодитися деяким розумінням особистості власника».[9] У ньому збереглися всі історичні меблі, включаючи ряд картин з оригінальної колекції «Куммерів». Тут також представлені портрети Ніни та Артура Куммера, а також рукоділля Ніни, що зображує її італійський сад.[22][23]

Ряд скульптур, що входять до складу Постійної колекції, розташовано навколо музею. Джанет Скуддера "Хлопець, що біжить" демонструється у дворі, а серія "Ентропія №26" Ріїса Бервелла - над італійським садом.[24] Скульптура Меркурія невідомого художника стоїть у центрі Олмстедського саду. Полювання Діани американської художниці Ани Хаят Хантінгтон розташована у верхньому ярусі садів. Сад скульптури оточує будинок Барнетта. Різні інші твори експонуються всередині музею.[25]

Англійський сад

Англійський сад - це прямокутний сад з цегляними стежками, перголою, що містить кипариси у голові саду, та ряд статуй та садових прикрас. У саду сотні місцевих дерев, чагарників та багаторічних рослин, особливо азалій. Він також має настінний сад, що було влаштовано у 1922 році. [11] Центральною частиною саду є велика альтанка вістерії.[28]

Томас Міхан та сини з Філадельфії розробили Англійський сад у 1910 році. Спочатку він був відомий як Сад Вістерії.[26] У 1925 році Ніна відвідала лекцію про азалії, що читав Х. Гарольд Юм, садівник, відомий своєю роботою з азаліями, камеліями та цитрусовими. Ця лекція викликала інтерес до азалій, тому вона відвідала сади азалії у Чарлстоні, Південна Кароліна, для натхнення. За порадою Юма, вона пересадила велику частину свого англійського саду ними, перейменувавши його на Сад Азалій.[29]

Італійський сад

Еллен Біддл Шипман спроектувала Італійський сад у травні 1931 року.[8] У ньому є два ряди обрізаних вічнозелених рослин між двома довгими прямокутними відзеркалюючими басейнами. Вона має фокус у кінці саду у вигляді мармурового фонтану, оточеного арочною глорієтою. Також є ряд статуй, прикрас, діжки з маленьких дерев та квітів. [28]

У 2002 році центральний фонтан, є точним відтворенням мармуру Боттічіно, скульптуру Нікола Стагетті у П'єтрасанті, Італія. [26]

Статуя Меркурія в Олмстедському саду

Сад Олмстед було розроблено Братами Олмстед, синами Фредеріка Лоу Олмстеда, дизайнера Центрального парку у Нью-Йорку. [26] Його розташовано за будинком Волдо та Клари. У ньому представлені численні різновиди квітів і дерев, вигнуті сходи, портик й 3 садові кімнати.[28]

Після продажу маєтку у 1960 році сад прийшов у непридатність, але з придбанням будівлі Барнетта планували відновити його за допомогою історичних фотографій. Відновлення початкового стану було завершено у 2013 році.[30] У самому розквіті центральною частиною саду була неокласична бронзова статуя Меркурія невідомого художника. Статуя була подарована в 1960-х роках, але її повернули музею близько 2013 року для показу у відновленому саду.[31]

Куммерський дуб - це велике живе дубове дерево, якому, за оцінками, від 175 до 200 років, що помітно височить над садами.[32] Висотою у 24 метри, 42 метри у діаметрі й периметр стовбура - 6,3 метри.[33]