Купальський вінок

Купальський вінок — один із обов'язкових атрибутів свята Івана Купала, символ дівочої цноти, долі [1], щастя.

Віно́к — дівоча прикраса, оберіг, плетуть його із квітів, листя. Право носити вінок має незаміжня дівчина. В Україні назва вінка змінювалася від етнографічного району: вєнок, чільце, лубок, коробуля, теремок, кодина, фес, корона, цвіток, квітка, косиці.

Дівчата в купальських вінках

За традицією, в ночі або вранці, як розвидняться, з 6 на 7 липня дівчата для вінка збирали цілющі трави, які мали особливу магічну силу. Із зібраних трав, потайки від парубків, протягом дня плели вінки. Кількість їх може бути різна: один, два, три, але вони мали обов'язково складатися із дванадцяти[2] рослин з лікарськими властивостями.

Магічна сила трав

М'ята, материнка, полин — захищали від наврочування; материнка — символ материнської любові, мальви –  притягували кохання, деревій — притягував людей з добрими намірами та відганяв лицемірних, неприємних; калина — у купальському вінку для зміцнення здоров'я, родючості жінки; безсмертник — символ здоров'я, довголіття, ромашка — захищає від замаху на дівочу невинність, червоний мак — квітка літніх та знедолених жінок, квітка спокою, покращення долі. Хміль — допомагає вирішити спірні і складні питання, це квітка розуму, мудрості. Незабудка — дарує стабільність, вірність коханого, супутниця в далеку дорогу. Чорнобривці, любисток — квіти любові, привабливості, вірності. Волошки — дарують ніжність, гнучкість коханого, жінку роблять витонченою. Барвінок — у купальському вінку символізує притягування юнаків до дівчат. У вінки вплітали « пижмо звичайне», сокирки, васильки, резеду та інші пахучі трави.

Трави зібрані в ніч на Івана Купала мають особливу цілющу силу, яка виліковує багато хвороб. Особливо корисні деревій, звіробій, ромашка. Молоді дівчата збирали зілля для кохання — тирлич-зілля, сон-траву, ромен-зілля, васильки.

З лісових квітів збирали ромен-зілля, буркун-зілля, материнку, чебрець, нечуйвітер, братки, з польових — волошки, мак, сокирки, колоски хлібних зел, з городніх — любисток, м'яту, чорнобривці, ласкавці та кудрявці.

Ворожіння на вінках

По закінченню святкових забав, дівчата приступали до найцікавішого дійства купайлівського обряду — ворожіння на [3] вінках. Дівчата діставали з-за пазухи приготовлені свічки, прикріплювали до вінка, запалювали і пускали по річці власноруч сплетені із дванадцяти трав віночки, спостерігали та завбачували свою долю.

Івана Купала. Гадання на вінках. Кожин, Семен Леонідович

Якщо вінки сходилися або рівно плели, то це до шлюбу; якщо крутиться на місці або течія несе вінок подалі — доведеться чекати наступного свята Купала; якщо вінок опустився на дно — коханий розлюбить; у кого вінок плаває найдовше — найщасливіша дівчина; якщо вінок відпливе далеко і там зупиниться біля берега — туди і заміж піде.

Пускаючи на воду вінки, дівчата на Полтавщині співають[4]:

По садочку ходжу, виноград саджу,
Посадивши та й поливаю,
Ой поливши та й нащипаю,
Нащипавши, віночок зів'ю,
Віночок зів'ю, на воду пущу:
Хто вінок пійме, той мене візьме.

Хлопці старалися зловити вінок коханої, впізнавали його за вплетеними стрічками та великими квітами. На Полтавщині пущений на воду вінок переймає наречений дівчини — «переємець», що має одружитися з нею[4].

Квіти богатки дівчата клали під подушку, якщо рослина розквітне — бути весіллю, а зів'яне — заміжжя чекай наступного року.

Купавські пісні

Коли плетуть вінки, ворожать, дійства супроводжуються співанням купальських пісень: «Віночок зів'ю, на воду пущу. Хто віночок пійме, то мене візьме [5]»

Сила купавського вінка

В книзі «Місяцелік» зазначено, що на Закарпатті жінки відносили віночки на могилки померлих дітей. У «Традиціях українського народу» відмічено, що серби купальські вінки вішали у хаті або в господарських будівлях для захисту від злої сили, а у болгар  вінки допомагають відігнати хвороби. У Галичині вінки, сплетені із чебрецю, після посвяти у церкві зберігали протягом року.

Див. також

Примітки
  2. Шкода, М. Н. (Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО». 2007.-). Традиції і свята українського народу. і (українською). с. 127 –133.
  3. Обряд Івана Купала. Бібліотека Український Сувенір
  4. Дівчата ворожать // Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. — Мюнхен, 1958 — C. 129.
  5. На Купала: все про українські вінки


Література
  1. Скуратівський, Василь (1992). Місяцелік (українською). Київ: "Мистецтво". с. 89 – 90.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.