Свято літнього сонцестояння

Свято літнього сонцестояння — язичницьке і зороастрійське свято, найкоротша ніч року, в різних формах відзначалося в різних частинах світу. Є одним з чотирьох важливих свят та ключовою точкою відліку річного циклу.

Святкове вогнище, Гордаланн
Жердина обіцянок, травневе дерево, Аландські Острови

У більш пізній період виникло схоже християнське свято, Різдво Іоанна Предтечі. Загальними рисами святкування в Європі є складання багать, купання у водоймах і ворожіння.

Традиції святкування

Латиші: Ліго

Східні і західні слов'яни, балти (литовці): Івана Купала

Східними слов'янами, на сході Польщі (Підляшшя) і на півдні Литви свято відзначається як Іван Купала. Було прийнято купатися, розпалювати багаття і стрибати через них. За повір'ям, саме в цю ніч розквітала папороть.

Фіни: Юханнус

У фінів та інгерманландців свято називається Юханнус (фін. Juhannus), від імені Іоанна Хрестителя. З 1934 року він відзначається як офіційне державне свято Фінляндії (фін. Suomen lipun päivä). Також офіційне церковне свято, день Івана Хрестителя[1]. Традиційно святкували 24 червня, але з 1955 року відзначається в першу суботу після 19 червня, і припадає на 20 — 26 число. Така зміна була зроблена у Швеції ще раніше, а в Норвегії, Естонії та Латвії — ні. Прийнято прикрашати будинок, човен, пліт і інші місця зібрання людей гілками берези, палити велике багаття (фін. kokko). Серед фінських шведів існує традиція встановлювати «жердину обіцянок».

Шведи: Мідсоммар

З 1953 року у Швеції свято середини літа (дослівно) святкується в найближчу після 19 червня суботу. Основні урочистості у шведів, на зразок встановлення жердини обіцянок, відбуваються напередодні, в переддень свята.

Португальці: День святого Іоанна

У Португалії свято відзначається як Свято святого Іоанна (порт. Festa de São João). Португальці-католики вірять в очисну силу вогнищ св. Івана.

В сучасних містичних традиціях

Літа (Litha) – свято літнього сонцестояння у сучасних неоязичників, які ґрунтують свій містичний світогляд на британських традиціях. Одна з основних дат в Колесі року віккан. За одним з уявлень, це важливий час у циклах центральних постатей релігії (Бог перебуває у повноті своєї сили, Богиня приносить найбільший достаток). Разом з вшануванням родючості природи й щедрості сонця, віккани говорять, що в цей день рік робить крок до темряви, адже ночі стають довшими. Це уявляють як зустріч двох братів: Короля Дуба та Короля Падуба, один з яких символізує літо, а інший – зиму[2], [3]

Згідно магічної традиції Анни Амарго літнє сонцестояння має назву «Nor Scout Scovrel» і перекладається як «Загривок бика». Відтак, вночі з 21 на 22 червня чарівний бик розділяє світ на те, що вже відбулося і те, що ще відбудеться. І якщо з урахуванням певних практик умовно осідлати цього бика, то можна наблизити і отримати бажані для себе результати[4].

В художній літературі
«Було столів велике застеляння. / Були землі всещедрої плоди. / Бог літного сонцестояння / тоді брав шлюб з богинею води»[6]

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Kirkkolaki (1054/1993),4,3§ — Закон церкви(1054/1993)
  2. «Litha/Summer Solstice June 21st.», The Goddess & The Green Man
  3. «The Wiccan Calendar: Litha (Summer Solstice)», Wicca Living
  4. Анна Амарго, «Пошла смотреть свой архив…», допис в Livejournal
  5. Віктор Грабовський, «На краю літнього сонцестояння», на сайті «Поетика»
  6. Діна Костенко, «Скіфська Одісея», на сайті «Поетика»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.