Курбанов Валерій Білялович
Курбанов Валерій Білялович (9 лютого 1939, м. Чита, РФ — 30 вересня 2009, Київ) — співак (бас-баритон), режисер, театрознавець, педагог. Професор (1999). Заслужений діяч мистецтв України (2007), заслужений артист Азербайджанської РСР (1968). Дипломант Всесоюзного огляду художньої самодіяльності (Москва, 1955).[1]
Курбанов Валерій Білялович | |
---|---|
Народився |
9 лютого 1939 Чита, РРФСР, СРСР |
Помер |
30 вересня 2009 (70 років) Київ, Україна |
Країна |
СРСР Україна Азербайджан |
Діяльність | співак, режисер, театрознавець, викладач університету |
Alma mater | Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Вчене звання | професор |
Відомі учні | Баша Василь Васильович, Камінська Ольга Іванівна і Кужельний Олексій Павлович |
Заклад | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Азербайджанський театр опери і балету |
Нагороди | |
Життєпис
Закінчив Московську консерваторію (1962; клас вокалу О. Батуріна), Київський інститут театрального мистецтва (1978; режисерський факультет).
Від 1962 — соліст Азербайджанського театру опери та балету ім. М. Ахундова (Баку), де також здійснив постановку опери «Богема» Дж. Пуччіні.
Протягом 1970—1972 років стажувався у Великому театрі в Москві, де водночас навчався на Вищих курсах режисерської майстерності у Б. Покровського.
Від 1978 — у Київському університеті театру, кіно і телебачення: 1980–85 — художній керівник режисерського курсу студентів-іноземців, 1990–95 — першого в Україні курсу музичного режисування, 1983–86 — декан театрального факультету, від 1986 — завідувач кафедри музичного виховання. Водночас 1978–84 був солістом Філармонії, від 1995 викладав у Національній музичній академії України.
Виступав на театральних і концертних сценах країн СНД, Німеччини, Польщі, Болгарії, Туреччини, Австрії та інших. Мав записи на радіо. Художній керівник постановок:
- «Богема» Дж. Пуччіні (1994),
- «Телефон» за оперою Дж. Менотті, 2001
- «Кавова кантата» Й.-C. Баха 2001; усі — Національна опера України, Київ
- «Давайте ставити оперу» Б. Бріттена (2002, Одеський театр опери та балету),
- мюзиклу «Софія Потоцька» О. Костіна (2001, Київський театр оперети);
- «Пошились у дурні» М. Кропивницького (1994; навчальний театр при Київському університеті театру, кіно і телебачення),
- «Лісова пісня» В. Кирейка (1999),
- «Травіата» Дж. Верді (2000),
- «Любовний напій» Ґ. Доніцетті (2002),
- «Царева наречена» М. Римського-Корсакова (2004; усі — театр-студія «Молода опера» при Національній музичній академії України).
Серед учнів — В. Баша, О. Камінська, К. Кашликов, О. Кужельний, В. Пилипчак, Т. Романюк, Д. Савченко.
Партії
- Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського),
- Мельник («Русалка» О. Даргомижського),
- Князь Ігор (однойм. опера О. Бородіна),
- Рене («Іоланта» П. Чайковського),
- Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно),
- Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе),
- Дон Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні).
Праці
- Музична режисура та майстерність актора. 1982;
- Введення до основ музичної режисури (оперета і мюзикл). 1988;
- Введення до основ музичної режисури (про досвід роботи К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка у музичному театрі). 1988;
- Вокальне виховання актора театру і кіно. 1989 (усі — Київ).
Примітки
- Курбанов Валерій Білялович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 20 серпня 2020.
Література
- Дебют молодого солиста // Бакин. рабочий. 1963, 8 янв.;
- Обаяние подлинного искусства // Правда. 1963, 30 марта; Фархадова Р. Болгарская опера на бакинской сцене // Сов. музыка. 1966. № 8;
- Загайкевич М. Після сорокарічного забуття: опера В. Кирейка «Лісова пісня» на сцені опер. студії Нац. муз. академії України // КіЖ. 1999, 11 груд.;
- Умер «золотой» оперный певец Валерий Курбанов // Хрещатик. 2009, 6 жовтня
Посилання
- Курбанов Валерій Білялович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 650-651.