Куропатиця

Куропатиця[2] (Caloperdix oculeus) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Це єдиний представник монотипового роду Куропатиця (Caloperdix)[3][4]

Куропатиця (малюнок Томаса Гардвіка)
?
Куропатиця

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Куріпчині (Perdicinae)
Рід: Куропатиця (Caloperdix)
Blyth, 1861
Вид: Куропатиця
Біноміальна назва
Caloperdix oculeus
(Temminck, 1815)
Підвиди
  • C. o. oculeus (Temminck , 1815)
  • C. o. ocellata (Raffles, 1822)
  • C. o. borneensis Ogilvie-Grant, 1892
Синоніми
Perdix oculea Temminck , 1815
Посилання
Вікісховище: Caloperdix oculeus
Віківиди: Caloperdix oculeus
ITIS: 677550
МСОП: 22679094
NCBI: 466541

Опис

Довжина птаха становить 27-32 см, вага 191—230 г. Голова, груди і живіт яскравого рудувато-коричневого кольору. Спина чорна, поцятована рудуватими смужками. Крила коричневі з чорними плямами. Самці і самки майже не відрізняються, крім кількості шпор: у самця їх дві, тоді як в самки одна.

Поширення і екологія

Ареал поширення куропатиці простягається від південної М'янми через перешийок Кра до Малайського півострову, Суматри і Калімантану. Птах мешкає в сухих тропічних лісах, вологих тропічних лісах, в чагарників і бамбукових лісах на висоті до 1200 м над рівнем моря.

Таксономія

Куропатиця була описана Конрадом Якобом Темінком в 1815 році. Вид отримав назву Perdix oculea і був віднесений до роду Куріпка (Perdix). В 1861 році Едвард Бліт виділив вид в монотиповий рід.

Виділяють три підвиди куропатиці:[5]

Поведінка

Це малодосліджений вид птахів. Він живе поодинці або парами; є неперевірені свідчення про невеликі зграї куропатиць. Харчується ягодами, насінням, травами і комахами. В кладці 8-9 яєць, сезон розмноження триває 18-20 днів.

Збереження

МСОП вважає стан збереження куропатиці близьким до загрозливого. Її популяція зменшується по всьому ареалу через знищення середовища проживання.

Примітки
  1. BirdLife International (2012). Caloperdix oculeus. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. McGowan, P.J.K. & Kirwan, G.M. (2019). Ferruginous Partridge (Caloperdix oculeus). In: del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions, Barcelona. (retrieved from https://www.hbw.com/node/53466 on 23 February 2019).
  4. McGowan, P.J.K. & Kirwan, G.M. (2018). Ferruginous Partridge (Caloperdix oculeus).
  5. F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Pheasants, partridges, francolins (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 серпня 2020.

Джерела
  • Steve Madge, Phil McGowan and Guy M. Kirwan: Pheasants, Partridges and Grouse. A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails and Sandgrouse of the world. Christopher Helm, London 2002, ISBN 0-7136-3966-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.