Куріпка

Цей рід включає три види[1]:

• Куріпка сіра (Perdix perdix)
• Куріпка даурська (Perdix dauricae)
• Куріпка тибетська (Perdix hodgsoniae)

Сіра і даурська куріпки споріднені між собою і зовні схожі, внаслідок чого іноді їх відносять до одного надвиду. Тибетська куріпка має відмінне чорно-біле забарвлення лицьової частини, чорні смужки на грудях і 16 стернових пір'я на відміну від 18 у двох інших видів.

По викопних залишках відомі два доісторичні види — P. palaeoperdix і P. margaritae. P. palaeoperdix був поширений по всій Південній Європі в ранньому і пізньому плейстоцені і становив важливу частину раціону кроманьйонців і неандертальців. Філогенетичне положення цього виду та сірої куріпки недостатньо ясно — сучасні дослідники частіше розглядають P. palaeoperdix як предка сучасної P. perdix. P. margaritae відома з пізнього пліоцену Забайкалля і Північної Монголії.

Представники роду є птахами середньої величини. Дзьоб і ноги темного кольору. Верхня частина оперення ряба, коричневого кольору, боки та хвіст руді. Шпори на ногах відсутні. Статеві відмінності зводяться лише до того, що самки забарвлені більш тьмяно.

Поширені в помірному кліматичному поясі в Євразії. Один вид, сіра куріпка, інтродукований в США і Канаді.

Є осілими птахами, мешкають у відкритій місцевості. Живляться різноманітними насінням, іноді комахами. Гнізда влаштовують на землі в вигляді вистелених заглиблень, розташованих в затишних місцях.

Тибетська куріпка (Perdix hodgsoniae)

Жоден з видів роду не перебуває під загрозою зникнення, але два найбільш поширених види сильно постраждали від мисливського промислу. Умови існування сірої куріпки погіршується через розвиток сільського господарства, її ареал сильно скоротився; один з підвидів сірої куріпки (Perdix perdix italica) вважається вимерлим близько 1990 року. Охоронний статус тибетської куріпки найбільш стабільний, оскільки її ареал великий і включає важкодоступні місця Тибетського плато.

• Madge S., McGowan P., Kirwan GM Pheasants, Partridges, and Grouse: A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails, and Sandgrouse of the World. — Princeton, NJ: Princeton University Press, 2002. — 488 p. — ISBN 0-7136-3966-0. (англ.) (англ.)
• Курочкін О. М. Птахи центральної Азії в пліоцені // Тр. совм. Радянсько-Монг. палеонт. експедитора. 1985. Вип. 26. С. 1-119.

• Куропатки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Куропатки — статья из Большой советской энциклопедии.