Курінчики

Курінчики (куренчики) — козаки в особистій службі спочатку лише полковників, а пізніше і взагалі козацької старшини в період Гетьманщини другої половини XVII—XVIII століть.

Так наприклад, полковник Полтавського полку Війська Запорозького Черняк Іван мав у своєму підпорядкуванні особистий загін курінчиків з 76-ти озброєних козаків із села Рибці (1721)[1]. Представники значного товариства мали у розпорядженні менші озброєні загони курінчиків. У розпорядженні полкового писаря курінчики виконували обов'язки гінців, дорученців.

На курінчиків не розповсюджувалися загальні закони Гетьманщини. Гетьман Апостол в універсалі 1727 року підтвердив універсал гетьмана Скоропадського щодо виділення «Іосифу Тарасевичу, знатному військовому товаришу» десяти козаків, які проживають в його курені, для участі у військових походах, для посилок з листами. При цьому в універсалі заборонялося полковнику Ніжинського полку та старшині відривати цих козаків на інші роботи.

1735 року було видано указ відібрати курінчиків від бунчукових товаришів і старшин і повернути їх в сотню[2].

Примітки
  1. Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 52.
  2. Л. О. Окіншевич. Значне військове товариство в Україні — Гетьманщині XVII—XVIII ст. — Мюнхен: Заграва, 1948. — 230 с.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.