Кутка Іван
Син суковського пароха Земплинського комітату, народився 23 лютого 1750 р.
Іван Кутка — церковний діяч, просвітитель.
Філософію вивчав в Кошице, теологію — в м. Мукачеві, рукопокладений в 1775 р. 1775 р. повернувся з Кошице у єпархію, був висвячений, наступного року був капеланом в Ужгороді, а 1777 р був писарем у єпископа, потім став професором св. обрядів у мукачівських школах, нарешті призначений дійсним каноніком до капітулу.
Викладав основи літургії в Мукачівській духовній семінарії (1777—1786); з 1777 р. секретар мукачівського єпископа Андрія Бачинського.
1808 р. вже похилого віку єписокоп Андрей (Андрій) Бачинський зажадав собі помічника в особі каноніка Івана Кутки, однодумця владики. Але угорська канцелярія постаралася, що єпископом-помічником став суперник І. Кутки, канонік Михаїл Брадач. Ображений Бачинський лишив Брадача в Пряшеві, а собі до помочі задержав І. Кутку в особі генерального вікарія.
Відразу після смерті А. Бачинського (15.12.1809) нового єпископа призначено не було. Правда у Мукачівській єпархії був посвячений єпископ М. Брадач, якого ще за життя А. Бачинського було призначено помічником єпископа. Але це було призначення «без права успадкування». Тому в Ужгороді керівником єпархії обрали капітулярного вікарія. Таким чином вакансія на єпископський престол існувала 7 років. Історики стверджують, що причиною цього було прохання Мукачівського капітулу до короля розділити Мукачівську єпархію на 13 комітатів.
Отже після смерті А. Бачинського Кутка Іван у 1809 році призначений капітульним вікарієм у духовних справах по Мукачівській єпархії. Був чинним суддею капітулу від 1809 до 1812 року в Ужгороді (Лучкай, 2003). При обранні І. Кутки капітулярним вікарієм виникла дивна ситуація: Кутка був лише священиком, а Брадач — єпископом, то ж виходило, що єпископ підпорядкувався звичайному священику. Це М. Брадачу важко було перенести. Але 17.10.1812 р. І. Кутка помер і Мукачівський капітул цього разу обрав капітулярним вікарієм М. Брадача (Пап, 2001)
Склав «Буквар язика руського» (1797, перекладений 1799, 1815, 1846) (Moser, 2006) популярний серед русинів «Катехізис малий» (1801), який витримав 11 видань, останнє в 1931 (наукове видання з коментарями Іштвана Ідварі, 1997, 1998). (Поп, 201).
Коли 17.10.1812 р. І. Кутка помер, Мукачівська капітула цього разу обрала капітулярним вікарієм М. Брадача (Пап, 2001).
Список літератури
1.Лучкай М. . Історія карпатських русинів. Том 4 — Ужгород: ВАТ Закарпаття, 2003. — 328 с.
2. Пап О. Історія Закарпаття. Том1. Івано-Франківськ. Нова Зоря. 2001. 644 с.
3. Пекар А. В. ЧСВВ. Нариси історії церкви Закарпаття. ТОМ 1. Рим-Львів, 1997. 233 с. 4. О. Пап. Історія Закарпаття. Том1. Івано-Франківськ. Нова Зоря. 2001. 644 с.
4. Поп И. Энциколопедия подкарпатской Руси, Ужгород, Изд В. Падяка, 2001, 431 с.
5. Moser M. (Wien). Перші кроки народної «русинської мови» в шкільництві угорських русинів-українців — «Наука свіцька» в букварі Івана Кутки (в порівнянні з її подільсько-галицькою попередницею «Політикою свіцкою» // Микроязыки, языки, интеръязыки: сборник в честь ординарного профессора Александра Дмитриевича Дуличенко. — Tartu, 2006 р.