Кут Хумі

Кут Хумі разом з Морією та Джвал Кулом виступають як ті, від кого походила ініціатива по створенню Теософського товариства.[4]
О.П. Блаватська стверджувала що Вчителі Кут Хумі та Моріа тісно співпрацювали з нею в написанні двох її книг: «Викрита Ізіда» і «Таємна доктрина», та що вона мала особисту зустріч з Кут Хумі під час своєї поїздки до Тибету в 1868 р..[2]
Синнет, Юм та інші публікували матеріали заявлені як такі, що були отримані від Кут Хумі. Деякі з його листів послужили основою для книг Синнета «Окультний світ» та «Езотеричний буддизм».[15] Вони складають також основу книги «Листи Махатм», що є збіркою листів від Кут Хумі та Морії присвячених в основному питанням теософського вчення та управління Теософським товариством.[2]
Так, між іншим в жовтні 1882 р. Синнет надіслав Махатмам питання щодо своїх попередніх втілень. На що Кут Хумі відповів наступним чином:

А.П.Синнет не є «абсолютно новим винаходом». Він – дитя і творіння свого попереднього особистого «Я», Нонія Аспрената, консула імператора Доміціана (94 р. н.е.) … і друга верховного жерця Юпітера і голови фламінів – чим і пояснюється раптово виникле тяжіння Синнета до містицизму.[16]

Вчення Вознесених Владик відноситься дослідниками Новітніх релігійних рухів до теософської традиції.[17] «Вознесені Владики» - це ті кого теософи називають «Вчителями мудрості».[18] Згідно з Вченням, Кут Хумі досяг вознесіння в кінці ХІХ ст. і більше не має потреби у втіленні.[19] Описується ряд втілень які передували його вознесінню. Серед них Піфагор, Балтазар, Франциск Ассізський, Шах Джахан.[2] Послання від імені Кут Хумі публікували такі представники Вчення як та Елізабет Профет, Т. Мікушина.[20][21] Згідно з Вченням, серед семи божественних променів або семи еманацій якими Абсолют виражається у світі форми, Кут Хумі досконало оволодів другим променем, що відповідає мудрості Бога. Відповідно по вознесінню він зайняв положення Владики (Чохана) другого променя.[2] Та згодом, оскільки розвиток продовжується і після вознесіння, перейняв служіння «Світового Вчителя». Він розглядається як Владика-психолог[19], що по особливому розуміється в хитросплетіннях людської душі й нерідко така тема простежується в посланнях:

Буває так, що учень готовий до засвоєння певного обсягу знань, але його свідомість не має необхідного прагнення та спрямованості. У цьому випадку він уважає за краще заповнювати ємність своєї свідомості всім, що він зустрічає в зовнішньому світі. Всім, про що він читає в газетах, дивиться по телевізору, слухає по радіо. До певного етапу така всеїдність допустима. Але тільки до певного етапу. … Частина цього інформаційного сміття переміщується в підсвідомість та осідає там. І часом, коли монстр будь-якої загнаної всередину психологічної проблеми об'єднується з подібними вібраціями, що містяться в так званих засобах масової інформації, то результат, який проявляється в зовнішній поведінці людини, є настільки непередбачуваним і не вкладається ні в які рамки, що жоден психолог не може допомогти вам у вирішенні психологічної проблеми, яка несподівано постала перед вами. Але всі проблеми ви створюєте собі самі. Саме в той момент, коли, не замислюючись про наслідки, складаєте в ємність вашої свідомості всю інформацію, з якою ви стикаєтеся у вашому житті.[22]

Як і Моріа, Кут Хумі досить часто подорожувал і багато хто з членів Теософського товариства розповідали що мали зустріч з ним.[2]
Ученик Кут Хумі - Дамодар Маваланкар, свідчив:

... схоже в Джамму мені особливо пощастило бути посланим і отримати дозвіл відвідати священний ашрам, де я провів декілька днів в благословенному оточенні, що складалося з гімалайський Махатм і їх учеників, в існуванні яких так сильно сумніваються. Там я зустрівся не тільки з моїм улюбленим гуру Кут Хумі та Вчителем полковника Олькота – Морією, але й декількома іншими Братами, в тому числі з одним із Вищих … Тобто я не тільки побачив свого Гуру як живу людину, дуже молоду в порівнянні з деякими іншими з цієї благословенної компанії, але й більше того, інколи вони, зглянувшись, мали бесіди зі мною. Так на другий день мого перебування мені було дозволено більше години бесідувати з моїм Вчителем.[23]

Вірджинія Хадсон писала про зустріч Еглінтона з К.Х. на пароплаві, що слідував з Індії в Англію. Після цього в Індію були телепортовані лист Еглінтона, що підтверджував факт зустрічі та лист К.Х. написаний на карточці Еглінтона.[24] На борту пароплаву «Вега» Еглінтон 24 березня 1882 р. у своєму посланні міс Гордон пише:

Нарешті настала година вашого тріумфу! Після численних баталій які ми провели за столом, обговорюючи існування К.Х., при всім моїм впертім скептицизмі відносно чудесних сил якими володіють «Брати», я тепер схильний до повної віри в те, що такі, володіючі індивідуальними особливостями, особи реально існують, і моєму минулому скептицизму тепер буде рівною моя стійко незмінна впевненість стосовно того, що вони існують. Мені не дозволено розповісти все що я знаю, але я можу сказати, що К.Х. з’явився переді мною особисто два дні тому і те що він повідомив мені приголомшило мене.[25]

За місце проживання К.Х. полковник Г. Олькот в 1881 р. писав Юму наступне:

Я також особисто знав Майстра Кут Хумі з 1875 року. Він має зовсім інший, м’який тип характеру, та все-таки є другом іншого (Майстра Морії). Вони живуть один біля одного поруч з невеликим буддистським храмом, що знаходиться поміж їх будинками. В Нью-Йорку в мене були … і кольоровий ескіз на китайському шовку пейзажу біля резиденції (Кут Хумі) та мого Чохана з зображенням будинку останнього та частини маленького храму.[26][2]

Також А.Бейлі писала, що вперше побачила Кут Хумі 30 червня 1885 року, коли їй було 15 років. Бейлі стверджувала що він з’явився перед нею як чоловік неєвропейської національності, в тюрбані, але одягнений в європейський костюм. Спочатку вона вважала що то був Ісус, аж доки через роки, побачивши зображення Кут Хумі в Теософському товаристві, пізнала в ньому свого відвідувача.[27]

Ряд дослідників відмічають що занадто мало неспростовних доказів того, що Махатми Блаватської коли-небудь існували.[28][29]
Також скептики вказують на певні невідповідності в описі особи Кут Хумі. Так Гордон Штейн приходить до висновку що Кут Хумі не володів деякими мовами якими мав би володіти згідно з його біографією, а саме німецькою та хінді.[30]