Кучеренко Микола Євдокимович
| Микола Кучеренко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 листопада 1939 Кам'янече, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 25 лютого 2007 (67 років) |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Національність | Українець |
| Діяльність | біохімік |
| Alma mater | КНУ ім. Тараса Шевченка |
| Галузь | Біохімія |
| Заклад | КНУ ім. Тараса Шевченка |
| Ступінь | доктор біологічних наук, професор, академік НАН України |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
  |
Кучеренко Микола Євдокимович (8 листопада 1939, село Кам'янече, Новоархангельського району, Кіровоградської області — 25 лютого 2007, м. Київ) — український науковець в галузі радіаційної біохімії, доктор біологічних наук, професор, дійсний член НАН України, академік Міжнародної Слов'янської академії наук, заслужений діяч науки і техніки. Лауреат іменних премій, Державної премії України в галузі науки і техніки, ордена «Дружби народів», премії ім. академіка О. В. Палладіна. Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка та віце-президент Українського біохімічного товариства.
Біографія
Він народився 8 листопада 1939 року. Випускник кафедри біохімії біологічного факультету Київського університету, з 1962 року — асистент, а далі доцент, професор. 1966 року захистив кандидатську дисертацію «Вплив фолієвої кислоти на вміст нуклеїнових кислот та білків головного мозку в нормі та за променевого ураження», а 1976 — докторську дисертацію «Процеси переметилювання в первинних механізмах біохімічної дії радіації та деякі шляхи їх спрямованої модифікації».
У 1965–1972 роках Кучеренко обіймав посаду заступника декана, а згодом і декана біологічного факультету. Після чого з 1973 по 2004 рік обіймав посаду завідувача кафедри біохімії. Під його керівництвом була створена потужна в інтелектуальному і програмно-методичному забезпеченні база для підготовки спеціалістів-біохіміків, крім того Кучеренко вважається засновником школи радіаційної біохімії в Україні.
З 1978 по 1984 рік працював на посаді проректора університету з навчальної роботи, а з 1987 по 2002 рік вдруге обіймав посаду декана біологічного факультету. Крім того в період з 1998 по 2002 роки був головою експертної ради з біологічних наук ВАК України, а у 2001–2003 рр — головою експертної ради ДАК міністерства освіти і науки України.
Наукова робота
Сфера наукових інтересів — дослідження процесів фосфорилювання, метилювання, ацетилювання та АДФ-рибозилювання різних біологічних субстратів, ролі кальцію, кальмодуліну, системи циклічних нуклеотидів у функціонуванні біологічних мембран.
Протягом багатьох років вивчав механізми біологічної дії іонізуючої радіації на метаболічні процеси в організмі теплокровних. Під його керівництвом відбувалися глибокі фундаментально-прикладні дослідження процесів фосфорилювання, метилювання, ацетилювання та АДФ-рибозилювання різних біологічних субстратів, ролі кальцію, кальмодуліну, системи циклічних нуклеотидів у функціонуванні біологічних мембран.
Основні наукові висновки та розробки було сформульовано в монографічних виданнях «Структура та функція біологічних мембран», «Біологічне метилювання та його модифікація на ранніх етапах променевого ураження», «Основи молекулярної радіобіології», «Радіорезистентність і регуляція метаболізму нервової тканини», «Біохімічна модель регуляції активності хроматину» та ін. Під керівництвом професора М. Є. Кучеренка підготовлено і захищено 45 кандидатських і дев'ять докторських дисертацій. М. Є. Кучеренко — автор понад 400 наукових праць, серед яких 35 монографій, підручників і навчальних посібників для середньої та вищої школи.
Його праці у різноманітних галузях біохімії, зокрема з радіаційної біохімії, викликали науковий інтерес як у нашій країні, так і за кордоном.
1983 року Микола Кучеренко став лауреатом Палладінської премії за монографію «Біологічне метилювання і його модифікація у ранній період променевого ураження», яка була присвячена первинним механізмам розвитку порушень процесів біологічного метилювання в опроміненому організмі, передусім на ранніх етапах дії іонізуючого випромінювання, а також пошуку шляхів спрямованої дії на ці процеси.