Куявія

Куя́вія, Куябія, Куйаба або Куяба (араб. كويابة‎ kūyāba[1]) або  — одна з трьох груп русів, про які повідомляють арабські географи й історики X ст. ал-Істахрі та Ібн-Хаукаль. Останній побував на півдні Каспію, де чув від прибульців з Хозарського каганату, які переселилися сюди, втікаючи від війська руського князя Святослава Ігоровича, розповіді про русів. У «Книзі шляхів і країн» (970) він свідчить, що руси поділялися на три групи, кожна з яких мала свого правителя і свою територію проживання. Відомості про три групи русів беруть початок, імовірно, у 2-й половині ІХ ст. Згідно з повідомленнями джерел, правитель першої з цих груп — власне Куяби, її землі розташовувалися найближче до Булгара Великого (столиці волзьких болгар), — сидів у місті, що звалося Куяба й було жвавим торгівельним осередком. Історики й досі дискутують з приводу локалізації міста Куяба і теренів проживання русів-Куяба. Найбільш логічно обґрунтованим є ототожнення Куяби з Києвом, а землі Куяба — із землею племінного союзу полян[2][3].

Опис

Головним джерелом відомостей про союзи східнослов'янських племен є «Повість минулих літ». Хронологічна й територіальна невиразність її оповідей про розселення східних слов'ян стала однією з основних причин того, що вже довгий час у науці точаться суперечки стосовно повідомлень арабських і перських географів 9-10 ст. — аль Балхі, аль Істахрі, Ібн-Хаукаля та ін. про три державні групи русів: Куявію, Славію та Артанію з головними містами — відповідно Куявою (Куябою), Славією та Артою (Арсою). Відомості східних авторів, звичайно, надто загальні в хронологічному плані і малоконкретні в географічному, хибують на помилки й вигадки. Але в багатьох випадках їхні свідчення є унікальними. Крім того, названі праці базуються, як правило, на творах попередників 8, 7 і навіть 6 ст. Тому цими скупими відомостями не можна нехтувати. Чи не всі дослідники сходяться на тому, що Куявія і Куява — Київська земля з Києвом. Під назвою «Куяба» Київ з давніх-давен був відомий у багатьох арабських, а також візантійських і західноєвропейських джерелах. Славію звичайно прив'язують до землі ільменських словен, головним містом яких у 9 ст. став Новгород. Але не так давно академік Борис Рибаков висловив припущення, що м. Славією може бути Переяслав, розташований неподалік Києва. Рішуче розійшлися думки вчених стосовно Артанії. Різні історики бачили в Арті то Рязань, Тмуторокань, Чернігів, Білоозеро, Ростов Ярославський.

Ібн-Хаукаль
А руси — варварський народ, що живе в стороні булгар, між ними і між слов'янами на річці Ітіль ... і те, що вивозиться від них (хозар) з меду і воску і бобрових шкур, це те саме, що вивозиться ними з країни русів і булгар. І ті шкури бобра, які везуть у всі кінці світу і яких немає ніде, крім як у північних річках, що в стороні булгар, русів і Куяба...
І русів три групи. Група, найближча до Булгару, і цар їхній у місті, на ім'я Куяба, і він більше Булгара. І група найбільш верхня з них, зветься ас-Славія, і цар їхній у місті Салау, і група їх, звана аль-Арсанія, і цар їхній сидить в Арсе, місті їхньому. І досягають люди з торговими цілями Куяби і околиць її. Що ж стосується Арси, то я не чув, щоб хто-небудь згадував про те, щоб чужинці досягали її, бо тамтешні вбивають всіх чужинців, які до них приходять. Самі ж вони спускаються по воді для торгівлі і не повідомляють нічого про справи свої і товари, і не дозволяють нікому йти за собою і входити до їхньої країни... Вивозять з Арси чорних соболів, чорних лисиць і олово (свинець?) І деяке число рабів.

Примітки
  1. M. Th. Houtsma, ред. (1993). E. J. Brill's first encyclopaedia of Islam: 1913-1936. Leiden: Brill. с. 1182. ISBN 90-04-09792-9.
  2. «КУЯВІЯ» Довідник з історії України : в 3 т. / Інститут історичних досліджень Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - К. : Генеза, 1993.
  3. Котляр 2008:548.

Бібліографія

Монографії
  • Грушевський М. С. Історія України-Руси. Том I. Розділ VII. Стор. 6.
  • Новосельцев А. П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI—IX вв. — М., 1965.
  • Duczko, W. Viking Rus: studies on the presence of Scandinavians in Eastern Europe. Leiden: Brill. 2004. p. 123. ISBN 90-04-13874-9.

Статті
  • Коновалова И. Г. Рассказ о трех группах русов в сочинениях арабских авторов XII—XIV вв. // Древнейшиие государства Восточной Европы. Материалы и исследования. 1992—1993 г. / М. : Издательство «Наука», 1995. С.139-148.

Довідники
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.