Кюрит

Кюрит (рос. кюрит; англ. curite; нім. Curit m) — мінерал, водний оксид свинцю та урану.

Кюрит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Pb₃(UO₂)₈O₈(OH)₆ * 3H₂O
Nickel-Strunz 10 4.GB.55
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Інші характеристики
Типова місцевість Shinkolobwe mined[2]
 Кюрит у Вікісховищі

Кюрит вперше був знайдений в провінції Катанга в Демократичній Республіці Конго і описаний в 1921 році Альфредом Шопе (1881—1966). Мінерал названий на честь фізиків і лауреатів Нобелівської премії П'єра Кюрі (1859—1906) та Марії Кюрі (1867—1934).

Загальний опис

Хімічна формула:

Містить (%): PbO — 21,32; UO3 — 74,22; H2O — 4.

Сингонія ромбічна. Твердість 4-5. Густина 7,2. Блиск алмазний. Сильно радіоактивний. Колір оранжево-червоний. Риса оранжева. Рідкісний. Зустрічається у вигляді псевдоморфоз за уранінітом, у вигляді продукту окиснення уранініту. Асоціює з торбернітом, содіїтом, фурмар'єритом, склодовськітом та ін. вторинними мінералами урану в Казоло (пров. Шаба, Заїр).

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кюрит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Кюрит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.