Кінга
Кінга (вакінга) — народ (або група народів) групи банту в Східній Африці.
| Кінга Kinga | |
|---|---|
 Чоловік і жінка кінга, поч. ХХ ст. | |
| Кількість | понад 1,6 млн осіб |
| Ареал |
 Танзанія Малаві |
| Близькі до: |
кісі, укуве, муанга, нгонде народи банту |
| Мова | бена-кінга |
| Релігія | традиційні культи (Анімізм); християни |
Територія проживання і чисельність
Люди кінга проживають в районі гір Кіпенґере на північний схід від озера Ньяса — територіально це на південному заході Танзанії, на крайній півночі Малаві й частково на крайньому сході Замбії.
Загальна чисельність у Танзанії сягає 1,5 млн осіб, у Малаві — близько 90 тис. осіб.
Мова, спорідненість і релігія
Люди кінга розмовляють мовою бена-кінга, що належить до групи мов банту (нігеро-конголезька мовна родина).
Мовно і культурно близькі кісі, укуве, муанга, нгонде, ндалі, ньякуса, ньїка, сафва тощо.
Більшість кінга зберігає традиційні вірування (культ предків, поклоніння племінним вождям), частина кінга сповідує християнство — переважно католицтво, також протестантство.
Господарство і суспільство
Традиційне заняття кінга — ручне підсічно-вогневе землеробство (просо, кукурудза, сорго, бобові, гарбузові, кунжут, маніок тощо).
Форма організації влади — вождівство.
Джерела і література
- Козьмин А. В. Сведения о народах, упоминаемых в книге //в кн. Журинский А. Н. Загадки народов Востока., М., 2007, стор. 505 (рос.)
- Weule K. Deutsches Kolonial-Lexikon., Band III (нім.)
- Triebel J. Gottesglaube und Heroenkult in Afrika. Untersuchungen zum Lwembekult der Wakinga in Südtanzania. (Taschenbuchausgabe der Habilitationsschrift 1993), Erlanger Verlag F.Mission; Auflage: 1 (Mai 1998) (нім.)