Кукурудза

Кукуру́дза звичайна[1] (Zea mays) — однорічна рослина родини тонконогових. Одна з найважливіших злакових культур світу, яку вважають (разом з рисом і пшеницею) одним із «трьох найголовніших хлібів людства».

Кукурудза звичайна
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Рід: Кукурудза (Zea)
Вид:
Кукурудза звичайна (Z. mays)
Біноміальна назва
Zea mays
L., 1753
Підвиди
  • Zea mays subsp. huehuetenangensis
  • Zea mays subsp. mays (культурна кукурудза)
  • Z. mays subsp. mays x Z. mays subsp. parviglumis
  • Zea mays subsp. mexicana
  • Zea mays subsp. parviglumis
  • Zea mays subsp. ramosa

Назва

Поряд зі словом «кукурудза» існують також малопоширені діалектні назви цієї культури: папшóя у південноподільських говірках[2], кукуріца в лемківському говорі[3], кики та кияхи на північно-східних територіях України, зокрема в Чернігівській області. У більшості країн кукурудзу називають «маїс» — від ісп. maíz, яке має індіанське походження.

Походження слова «кукурудза» неясне: або від праслов. *kokor-, *kukur- («щось розчепірене», пор. словен. kukurjav — «кучерявий»), або від рум. cucuruz / укр. кукурудз[4] («шишка»), або від грец. κοκκόροζο(ν) («качан кукурудзи»)[5].

Сінтеотль — ацтекський бог кукурудзи.[6]

Трапляються також назви ґенґериця, ґенґурудза[7].

Історія походження

Кукурудза — найдавніша хлібна рослина Землі[джерело?], найбільша із зернових. 1954 у Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку — шар скам'янілого пилка дикої кукурудзи. За допомогою радіоактивного аналізу визначили вік знахідки — 60000 років. Отже, батьківщиною сучасної кукурудзи є Мексика. У мексиканській долині Ріо-Гранде витягли понад 750 качанів кукурудзи, які перебували на різній глибині: чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах — вони скидались на сучасні. Учені зробили висновок, що людина стала вирощувати кукурудзу приблизно 10000 років тому.

На території Перу археологи знайшли викопні качани кукурудзи, датовані п'ятим тисячоліттям до нашої ери[8]. На стоянках древньої людини знайдено також велику кількість фігурок богів і богинь з качанами кукурудзи в руках і на головних уборах: жителі обидвох Америк поклонялися кукурудзі як священній рослині[8]. Культура обробітку її була високою, про що свідчить велика кількість сортів, які там вирощували. Наприклад, у древніх майя були такі сорти: «кукурудза-стара», яка достигала за 5–6 місяців, «кукурудза-дівчинка», яка достигала за 3 місяці, і справжня скороспілка — сорт з красивою назвою «пісня півня»: його прибирали через два місяці після появи паростків[8].

Кукурудзяне поле, Ліхтенштейн

Після другої подорожі Христофора Колумба вона з'явилася в Іспанії, потім в Італії, відтіля рушила на Схід. 1511 року П'єтро Матьєре видав у Севільї книжку «De Orbo Novo» («Про Новий світ»), в якій з'явився перший опис кукурудзи[8]. Перше зображення кукурудзи в друкованому виданні було в 1542 році — в Травнику Л. Фукса[8]. На територію колишнього Радянського Союзу, найраніше завезли кукурудзу до теперішніх Молдови та Грузії — в кінці сімнадцятого і початку вісімнадцятого століть[8].

Кукурудзу станом на 2011 рік вважають нащадком Тео-синте[9]. Різниця між двома культурами зумовлена відмінностями тільки у двох генах gt1, A0A317YEZ1 та tb1, Q93WI2.[9].

Ботанічна характеристика кукурудзи

Рід кукурудзи (Zea L.) представлений одним видом — кукурудзою (маїс) культурною (Zea mays L.).

Кукурудза культурна (2n=20) — трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин.

Коренева система

Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у ґрунт на глибину 2-3 м. У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні стеблові (повітряні, або опірні). Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у ґрунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м. Ярусне розміщення коренів у ґрунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів.

Квітки чоловічого суцвіття крупним планом

Стебло

Стебло у кукурудзи — міцна, пряма, висока, могутня, груба, округла соломина, розділена на вузли, заповнена нещільною паренхімою. В південних регіонах України рослина досягає 2,5–3 м заввишки[10]. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 см у ранньостиглих форм і до 5–6 м у пізньостиглих. Товщина — 2–7 см. Кількість міжвузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої — до 30–40 і більше.

Листки
Чоловіче суцвіття

Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки 70–110 см, ширина 6–12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини. Кількість листків на стеблі адекватна кількості стеблових вузлів.

Квіти

У кукурудзи на одній рослині формується чоловіче суцвіття — волоть і жіноче — початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною. Чоловічі квітки зібрані у верхівках, жіночі — на початках, у пазухах верхніх стеблових листків. Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів — пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими — квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздовими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300—1000 м, що враховують при просторовій ізоляції насінних посівів кукурудзи. Суцвіття з жіночими квітками — початки — розвиваються з частини найактивніших пазушних бруньок стеблових листків.

На стеблі утворюються здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються. Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні — товщі й зелені. Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабо конусоподібної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15- 25 % загальної маси початка. У комірках стрижня початка, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками. Колоски початка мають м'ясисті (при висиханні — шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі — квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна — верхня, друга, нижня — безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен — від 8 до 24 і більше. Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см) ниткоподібного стовпчика і приймочки.

Плід

Плід у кукурудзи — гола зернівка різних розмірів і форм, консистенції та забарвлення. Кукурудза не самосівна рослина: із опалих на землю, вкритих в листя качанів, зерна вибратись не можуть[11].

Зерна кукурудзи можуть набувати фіолетового забарвлення при зростанні за прохолодних температур. Деякі сорти кукурудзи більше схильні до фіолетового забарвлення зернят, ніж інші[12].

Кукурудзяні качани

Різноманіття сортів кукурудзи

Поперечний переріз качана

Сорти кукурудзи

Сорти кукурудзи

В Україні вирощують сорти кукурудзи цукрової:
Рання золота 401, Кубанська консервна 148, Ароматна, Гібрид Ауріка, Гібрид Акорд 72 і Зоря 123.

Інші гібриди: Сплав МС 290, ДМС Гроно, ДМС Тренд, ДМС 3111,
Харківський 195 МВ, Харківський 294М, Харківський 294 МВ, Харківський 295 МВ, Харківський 311 МВ, Харківський 325 МВ, Харківський 340 МВ, ТАР 349 МВ, МЕЛ 272 МВ, Полтава; нові гібриди: Нива МВ, Іскра МВ, Подих МВ, Лювена, Вимпел МВ, Лелека МВ, Злагода МВ, Ладога.

Хімічний склад

Кукурудзяні рильця (інша назва кукурудзяні приймочки; лат. Stigmata Maydis) містять олію (до 2,5 %), олійки (до 0,12 %), камідь (до 3,8 %), смолисті речовини (до 2,7 %), гіркі глікозиди (до 1,15 %), сапоніни (до 3,18 %), криптоксантин, аскорбінову і пантотенову кислоти, вітамін К, інозит, ситоетерин, сигмастерин і невивчені алкалоїди (0,05 %).

Насіння містять 65–70 % вуглеводів, в основному, крохмалю до 61,2 % (за іншими даними більше 70 %[8], 71 %[13]), жирну напіввисихаючу олію (4–6 %), пентозани (до 4,7 %), речовини алкалоїдного характеру (близько 0,21 %), а також вітаміни: В1 (0,15-0,2 мг%), В2 (близько 100 мг%), нікотинову кислоту (1,8-2,6 мг%), пантотенову кислоту (близько 0,7 мг%) і біотин (до 77 мг%).

Кукурудзяна олія багата вітаміном Е[14].

У препаратах кукурудзи знайдено дубильні речовини пірокатехінової групи (11-13 %), цукри, сполуки кремнезему, жирну олію (1,88–2,55 %), яка містить лінолеву та арахідонову кислоти, летку олію (0,1–0,2 %), а також калій, магній, кальцій, ситостерол і сигмастерол, ретинол, тіамін, рибофлавін, аскорбінову кислоту, біофлавоноїди, філохінони, α-токоферол, пантотенову кислоту, сапоніни[10].
Жовтозерняткові сорти багаті каротином[15].

Врожай кукурудзи у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2005 році порівняно з лідером США (100 % = 282 311 000 тонн).
Подрібнене зерно кукурудзи в поліетиленовому рукаві
Попкорн — смачний продукт з кукурудзи
Вигляд з повітря на кукурудзяний лабіринт у Білефельді

Використання

Кукурудза — одна з найпоширеніших і найважливіших сільськогосподарських культур у світі. Насамперед її вирощують на зерно і для виробництва кормів. У світовому рільництві, у тому числі й в Україні, кукурудзу використовують як універсальну культуру — на корм худобі (стебла й качани), для продовольчих і технічних потреб — виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, ксантанової камеді, декстрину та етилового спирту, амілази, що служить для виробництва фото- та кіноплівок і синтетичних тканин. З воскоподібної кукурудзи виготовляють пластмаси, синтетичні плівки, целофан, з оболонок кукурудзяного качанів — папір, кошики, капелюхи тощо. З качанів отримують фурфурол, потрібний у виробництві синтетичних смол та інших хімічних матеріалів.[11] Останнім часом збільшилась її частка у виробництві біопалива та біогазу.[16]

У зерні кукурудзи більш 70 % крохмалю, а в пшениці — 64 %, але в пшениці 17 % білку, а в кукурудзі всього 10 %, і кукурудзяний білок бідніший незамінними амінокислотами.[8] Жовта кукурудза — єдиний злак, багатий каротином: до 9 мг в 100 г зерна.[8]

Корми у тваринництві

Кукурудза має високі кормові якості, але процент білку в її зерні низький[17], і близько 30-40 % білка зерен кукурудзи припадає на малопоживний зеїн, який поступається білкам інших злакових і бобових культур.[18] У незеїновій частині білка кукурудзи міститься мало незамінних амінокислот: метилаланіну, триптофану тощо, а це знижує поживність кукурудзяного корму. Тому для збагачення білком зеленої маси кукурудзу вирощують разом з бобовими культурами.[18]

Останнім часом кормове зерно кукурудзи зберігають консервованим в поліетиленових рукавах.

У кулінарії

Кукурудзу широко використовують у період її молочної стиглості. За поживністю в молочно-восковій стиглості кукурудза перевершує майже всі овочеві культури[15]. Однак молочна стиглість (коли зерна м'які й при натисненні виділяють рідину молочного кольору[19]) у кукурудзи зберігається лише 2-3 дні, після чого вміст цукрів у зернах швидко зменшується і смакові якості їх знижуються[15]. Виламують качани кукурудзи в стадії молочній — початку воскової спілості.

Кукурудза є цінним харчовим продуктом. З її зерен виготовляють кукурудзяне борошно, крупи й пластівці, калорійність яких характеризуються даними, наведеними в таблиці нижче

Засвоювання і калорійність кукурудзяних харчових продуктів[19]
ПродуктКількість засвоюваних речовин у 100 г продуктуКількість
нетто-калорій
у 100 г продукту
БілкиЖириВуглеводи
Кукурудзяне борошно8,23,267,9342
Кукурудзяні крупи7,10,974,1341
Кукурудзяні пластівці9,64,283,5420

Кукурудзяний крохмаль тонкого помелу часто використовують замість пшеничного борошна, а кукурудзяні крупи — замість манних[19]. Кількість протеїну в зерні кукурудзи становить 10-13 %[20]. У зерні кукурудзи міститься 3-5 % олії[20]

Кукурудзяні крупи варяться найдовше за всі крупи — 3-4 год[19]. Розварювання круп можна прискорити, замочивши їх. А особливістю кукурудзяної каші є те, що вироби з неї можна формувати в холодному вигляді.

В кукурудзяному борошні відсутня клейковина[19], тому його використовують для приготування тих страв, у яких для скріплення застосовуються яйця.

В національних кухнях з кукурудзи готують італійську поленту, іспанську тортиллу, румунську мамалигу, грузинські мчяді, чемкву і так далі. З кукурудзяних зерен готують кукурудзяні пластівці, крохмаль, патоку, спирт, пиво, а також отримують кукурудзяну олію, що здатна знижувати кількість холестерину в крові.

Варіння кукурудзи у качанах

Свіжу кукурудзу переважно варять у качанах і в такому вигляді подають на стіл. Підготовлені качани обчищають від волокон і листків, частину листків кладуть на дно каструлі, щоб качани не пригоріли. На листки щільними рядами кладуть качани (перезрілу кукурудзу, яка довго вариться, кладуть знизу). Качани покривають листками й заливають холодною водою. Варять кукурудзу в закритій каструлі від 30 хв до години (в залежності від стиглості), а потім ставлять у духовку. В міру википання води в каструлю доливають окріп. Солять качани після варіння.

У медицині

Рідкий екстракт і спиртова настойка кукурудзяних стовпчиків збільшують секрецію, рух жовчі, розріджують її, зменшують кількість білірубіну в жовчі, прискорюють процес зсідання крові. Препарати кукурудзи збільшують кількість тромбоцитів у крові та значно посилюють діурез[10].

Медичною промисловістю випускається екстракт кукурудзяних стовпчиків рідкий (1 : 1), виготовлений на 70 % спирті. Застосовується як жовчегінний засіб при холециститі, холангіті та порушенні функцій травного каналу. Приймають всередину по 30-40 крапель на 1 ложці води 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.[10]

Настій кукурудзяних приймочок здавна використовують при хворобах нирок, зокрема при гломерулонефриті, нефролітіазі, циститі, уретриті, при хворобах печінки, для зниження апетиту при ожирінні, при серцевих і ниркових набряках та при хворобах жіночих статевих органів, зокрема при маткових кровотечах. Беруть 1 столову ложку кукурудзяних приймочок, заливають 1 склянкою води, кип'ятять 10 хв, настоюють 30 хв. П'ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу через 2 год після їди.[10]

Оболонка кукурудзи дозволяє приготувати лікувальні чаї, таблетки, порошки.

Заготівля медичної сировини

З лікувальною метою використовують приймочки і стовпчики рослини та кукурудзяну олію. Збирають кукурудзяні стовпчики, коли достигають качани. Перевагу віддають золотаво-жовтим та червонуватим стовпчикам. Темні, вражені цвіллю і зволожені стовпчики кукурудзи непридатні для медичного використання. Сировину розстилають тонким шаром, добре висушують і зберігають у прохолодних, але не вологих місцях.[10]

Обсяги виробництва кукурудзи
Найбільші світові виробники кукурудзи (2014)[21]
Країнамлн тонн
 США361
 КНР216
 Бразилія80
 Аргентина33
 Україна28
 Індія24
 Мексика23
Всього у світі1038
Найбільші виробники кукурудзи, 2010[22]
Країнамлн тонн
 США339
 КНР166
 Європейський Союз56
 Бразилія51
 Мексика24
 Аргентина21
 Індія20
 ПАР13
 Україна12
 Канада11
Всього у світі832

Рослина посідає третє місце у світовому виробництві[23] після пшениці і рису[24]. За даними ФАО площі відведені під кукурудзу в період з 1970 по 2003 рік збільшилася з 113 млн га до 143 млн га, середня врожайність 2,35 т/га до 4,47 т/га, а загальний обсяг виробництва збільшився з 266 млн тонн до 640 млн т. Урожайність кукурудзи в розвинених країнах значно вища за рахунок використання гібридного насіння, зрошення, внесення добрив і боротьби зі шкідниками.

Станом на 1981 рік в Радянському Союзі все ще існувала проблема з технологією вирощування кукурудзи та технікою.[11] Деякі машини і знаряддя, потрібні для технології, запозиченої з Угорщини, виготовлювалось лише малими партіями, або взагалі не виготовлювалось.[11] Ніхто не виготовлює плуги з напівгвинтовим відвалом, мало кукурудзоприбиральних комбайнів, ще менше сушилок зерна і тд.[11] Найобширніші в СРСР території зайняті під кукурудзу були в Україні, на другому місці була РСФСР, на третьому — Молдова.[8]

Найбільшим виробником є США, Китай, ЄС і Бразилія. До 40 % урожаю кукурудзи у світі випускає США, і є найбільшим експортером у світі.

У світі для продовольчих потреб використовується приблизно 20 % зерна кукурудзи, для технічних — 15-20 %, на корм худобі — 60-65 %.[25]

Український експорт кукурудзи

Всього з початку сезону (жовтня 2011 р.) Україна поставила на експорт морським транспортом 6,95 млн т кукурудзи.

Див. також: Найбільші виробники зернових культур

Агротехніка кукурудзи

Кукурудза — високопродуктивна культура. За короткий час вона формує більше органічної маси, ніж інші культурні рослини[26]. Водний, температурний, світловий та поживний режими мають велике значення при вирощуванні кукурудзи, тому при несприятливих умовах знижується кількість і маса зерен, особливо у верхівці качана. Сонячної енергії кукурудза потребує значно більше, ніж зернові колосові та інші культури, а за її дефіциту (затінені місця, загущеність посівів, тривала хмарна погода) веґетаційний період цієї культури подовжується, а врожайність знижується[27]. Це призводить до погіршення якості зерна. Показником високого врожаю є досягнення типового для кожного гібрида співвідношення між зерном і лисостебельною масою — індекса урожаю. Він у кукурудзи на силос досягає 1, у кукурудзи на зерно — коливається в межах від 0,38 до 0,42.[26] Доведено, що високий та низький вміст білка в зерні передається при інцухті з покоління в покоління, як високо спадкова ознака, проте вона потребує постійного контролю при доборі й розмноженні високобілкових ліній[28].

Використання мікробіологічних препаратів природного походження є одним із чинників підвищення продуктивності та якості зерна кукурудзи. При інокуляції мікробних препаратів симбіотичний розвиток мікроорганізмів у ризосфері кореневої системи рослини сприяє збільшенню кількості мінералів, що поступають у рослину, і підвищенню продуктивності фотосинтезу, а шляхом збільшення кількості корисних видів мікробіоти − отримують зростання стійкості рослин до факультативних патогенів, що загалом сприяє підвищенню вмісту протеїнів у зерні та якості зерна в цілому[29].

Сіють кукурудзу з міжряддями 65-70 і відстанями між рослинами в ряду 30-35 см. У кожне гніздо висівають 3-4 зерна на глибину 7-8 см. Норма висіву становить 20-26 г на 10 м²[15]. Догляд включає 2-3 розпушування міжрядь із знищенням бур'янів, видалення пасинків і штучне доопилення рослин перенесенням пилку марлею з чоловічих квіток на жіночі (потрібно повторювати кілька разів)[15].

Інтенсивність асиміляції СО2 у кукурудзи значно залежить від інтенсивності освітленості. Оптимальне співвідношення листкової поверхні до площі ґрунту, для кукурудзи на зерно становить 3-4м2/м².[26]

Дорослі рослини

Качан цукрової кукурудзи

Плоди кукурудзи

Плоди різних сортів маїсу

Зібраний маїс, Міннесота (США)

Гербіциди

Обов'язковим елементом переважної більшості інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур (в тому числі і кукурудзи), є боротьба з бур'янами за допомогою застосування гербіцидів.

За строками застосування гербіцидів можна виділити два етапи:

  • досходовий період — застосування гербіцидів перед висіванням або після висіву сільськогосподарських культур (але до появи сходів): Герб 900, к.е.; Дуал Голд 960ЕС, к.е.; Стомп 330, к.с.; Трофі 90, к.е.; Фронт'єр 900, к.е.; Фронт'єр Оптима, к.е.; Харнес, к.е. та ін.
  • післясходовий період — застосування гербіцидів після появи сходів (гербіциди класу «Регулятори росту та розвитку»: Амінка, в.р.; Банвел 4S 480SL, в.р.к.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL, в.р.к.; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; Лонтрел Гранд, в.г.; Амінка, в.р.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; 2,4 Д амінна сіль). Також використовуються гербіциди наступних класів: «Інгібітори ацетолактатсинтази», «Інгібітори ацетил-Ко-карбоксилази», «Інгібітори EPSP-синтази» (існують генетично модифіковані сорти кукурудзи, стійкі до гербіцидів цієї групи).

Шкідники

Коріння або паростки сходів кукурудзи в ґрунті пошкоджують личинки різноманітних жуків-коваликів, чорнишів, пилкоїдів та пластинчастовусих — хрущів, хлібних жуків, кукурудзяного жука.[30]

В Україні найпоширенішими серед жуків-коваликів є:

  • посівний ковалик (Agriotes sputator L.) — зустрічається у всіх зонах за винятком степових районів. Личинки цього виду становлять основну масу дротяників в Україні;
  • широкий ковалик (Selatosomus latus F.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
  • степовий ковалик (Agriotes gurgistanus Fald.) — поширені в Лісостепу і Степу.
  • смугастий ковалик (Agriotes lineatus L.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
  • темний ковалик
  • чорний ковалик.

Дротяники вигризають внутрішню частину висіяних зерен, обгризають підземну частину стебел і коріння сходів, що призводить до значного зрідження посівів. Ступінь шкідливості дротяників залежить від наявності в ґрунті заораних рослинних рештків, обумовлюється кількістю шкідника і його віковим складом, температурою та вологістю ґрунту, рівнем агротехніки. Чисельність шкідників, а також шкодочинність дротяників вища по мірі просування на північ, що пояснюється тривалішим періодом проростання насіння і росту сходів.[30]

Жуки-чорниші та медляки добре пристосовані до посушливих умов. Найнебезпечнішими з них є кукурудзяний чорниш (Pedinus femoralis L.), степовий чорниш (Blaps galophila F.-W.), широкогрудий чорниш (Blaps lethifera Marsh.), піщаний медляк (Opatrum sabulosum L.).[30] Личинки чорнишів — несправжні дротяники, пошкоджують висіяне насіння та підземну частину сходів біля поверхні.

Личинки жуків-пилкоїдів шкодять переважно на півдні України. Серед пилкоїдів пошкоджують кукурудзу дагестанський пилкоїд (Podonta daghestanica Rtt.) та пилкоїд протей (Omophlus proteus Kirsh.).

З пластинчастовусих жуків найбільшої шкоди кореням, підземній частині стебла сходів і молодих рослин кукурудзи завдають личинки квітневого, червневого та травневого хрущів, хлібних жуків та кукурудзяного жука. На півдні та Криму шкодить кукурудзяний гнойовик (Pentodon idiota Hbst.). У лісостеповій і степовій зонах пошкоджувати можуть жуки-кравчики (Lethrus apterus Laxm.).

Підгризаючі совки шкодять в усіх регіонах України: озима совка (Agrotis segetum Schift.) — найбільш шкідлива в Лісостепу і південному-заході, оклична совка (Agrotis exsclamationis L.) — поширена в західних областях, бавовникова совка (Chloridea obsoleta F.) — поширена переважно в південних районах, але в окремі роки може просуватися і в більш північні райони.

Шведська муха (вівсяна — Oscinella frit L. та ячмінна — Oscinella pusilla Meid.) і її личинки.

Сірий або кукурудзяний довгоносик (Tanumecus dilatycollis Gull.) — загрозливий шкідник кукурудзи на південному-заході України в придунайських районах.

Смугаста хлібна блішка, соргова попелиця (Rhopalosiphum maidis Fitch.), черемхово-злакова попелиця (Rhopalosiphum padi L.), звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum Rond.), бруслинова попелиця (Aphis evonymi F.); шестикрапкова (Macrosteles laevis Rib.), смугаста (Psammotettix striatus L.) та городня цикадки (Empoasca pteridis Dhlb.); павутинний кліщ, сліпняк хлібний рудовусий (Trigonotylus ruficornis Geoffr.), стебловий кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) і його гусениця; комірний і рисовий довгоносики, зернова (ячмінна) міль, західний кукурудзяний жук, мухи-стрічкокрилки, зерножил кукурудзяний (Caprophilus dimidiatus), довгоніжка шкідлива.

Доведено, що зерно, в кілограмі якого нараховується понад 15 особин рисового довгоносика, або 5- комірного, 6-борошняних хрущаків, 25 борошноїдів, 150 хлібних кліщів спричиняє негативний вплив на функціональну діяльність нирок та печінки теплокровних.[30]

Хвороби

В час періоду вегетації, а також при зберіганні кукурудзу уражають понад 100 видів грибів та бактерій, а також деякі вірусні і мікоплазменні хвороби.

До спільних хвороб кукурудзи та інших рослин належить фузаріоз, біла гниль, плісняві гриби.[30]

Хвороби насіння та сходів
Сіро-зелене пліснявінняЗбудники — гриби з родів Penicillium Linc., Aspergillus Mich., Botrytis Mich.. Mucor Mich., Rhizopus spp. та ін.
Темно-зелене пліснявінняЗбудники — гриби з родів Alternaria Ness., Cladosporium Linc.
Рожеве пліснявінняЗбудники — гриби з родів Fusarium Linc., Trichotechium Linc.
Вилягання сіянців (чорна ніжка)Збудники — гриби з роду Pythium — Pythium debarianum Hesse, Pythium aphanidermatum (Eds.) Fitzp., Pythium arrenomeanes Drechs. та інші.
Заходи захисту від цвільової мікрофлори— Калібрування насіння;
 — зберігання насіння у сухих приміщеннях з хорошою вентиляцією;
 — сівба в оптимальні строки з коткуванням посівів;
 — протруювання насіння Вітаваксом 200, Вітаваксом 200ФФ і ін..
Сажкові хвороби
Летюча сажкаЗбудники — гриб Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P.Clinton (син. Sporosporium reilianum Mc Alpine f. zeae Geshele)
Заходи захисту— агротехнічні: дотримання оптимальних сівозмін та строків сівби;
 — хімічні: протруювання насіння препаратами: Вітавакс 200, Вітавакс 200 фф та ін.;
 — впровадження у виробництво стійких гібридів і сортів;
Пухирчаста сажкаЗбудник хвороби — гриб Ustilago zeae (Beskm.) Unger
Заходи захистуСтворення і використання стійких гібридів. Агротехнічні прийоми:

-сівба гібридним насінням першого покоління та добір здорового насіннєвого матеріалу;
-оптимальні строки сівби;
-очищення поля від післязбиральних решток, осіння оранка;
-хімічні: протруювання насіння препаратами: Вітавакс 200, Вітавакс 200 фф та ін.;
-в сівозміні кукурудза на насіння не повинна перевищувати 25-30 % площі;

Хвороби стебла і коренів
Фузаріозні стеблові та кореневі гниліЗбудники — гриб з роду фузарій Fusarium moniliforme var. subglutinans Wollenweb. et Reinking та ін.
Біла гнильЗбудник — сумчастий гриб з роду склеротинія Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) d By. (син. Whetzelinia sclerotiorum d By. Korf. et Dumont.)
Вугільна гниль стеблаЗбудник — гриб Sclerotium bataticola Taub.
Бактеріальна гниль стебелЗбудники — бактерії з родів Erwinia, Pseudomonas
Листові хвороби
Гельмінтоспоріоз стебел, листя, качанівЗбудники — гриби з роду Helminthosporium — Helminthosporium turcicum Pass., Helminthosporium maydis Nisik., Helminthosporium carbonum Ullstrup.
ІржаЗбудник — гриб Puccinia sorhi Schw.
АскохітозЗбудники — гриби з роду аскохіта — Ascochyta maydis G.L. Stout.; Ascochyta zeina Sacc.
СепторіозЗбудник — гриб Septoria maydis Schulz et Sacc. var major Panasenko
КурвуляріозЗбудник — гриб з роду курвуларія Curvularia lunata (Wakk.) Boeijn.
ЦефалоспоріозЗбудник — гриб Cephalosporium acremonium Corda
ФіллостіктозЗбудник — гриб Phyllosticta zeina Panasenko
Альтернаріоз листяЗбудник — гриб з роду альтернарія Alternaria alternata (Fr.:Fr.) Keissl.
ЕпікоккозЗбудник — гриб Epicoccum neglectum Desm.
Кільцеподібна бактеріальна плямистість листяЗбудник — гриб Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall (син. Pseudomonas holci Kendrick)
Бактеріальна плямистість листя та піхвЗбудник — гриб Pseudomonas syringae pv. andropogoni Smith
Бактеріальне в'янення (Вілт) СтюартаЗбудник — бактерія Erwinia stewartii (Smith.) Due
Хвороби качанів
Фузаріоз качанівЗбудники — гриби роду з фузарій (Fuzarium moniliforme J.Sheld. та ін.)
Червона гниль качанівЗбудники — гриб Fuzarium graminearum Schwabe, (сумчаста стадія Gibberella zeae (Schwein.) Petch)
НігроспорозЗбудники — гриб Nigrospora orizae (Berk. & Broom.) Petch
Сіра гнильЗбудники — гриб Rhizopus maydis Bruderl
Диплодіоз, суха гниль стебел та качанівЗбудники — гриб Diplodia zeae (Schw.) Lev.
Кладоспоріоз (темне пліснівіння)Збудники — гриби з роду Cladosporium Cladosporium herbarum (Pers.) Linc, Cladosporium griseo-olivaceum Pidopl. et. Deniak.
Рожеве пліснівінняЗбудник — гриб Trichothecium roseum Linc.
Бактеріоз качанівЗбудник — бактерія Bacillus mesentericus-vulgatus — грампозитивні спороносні палички
Вірусні хвороби
ЗакуклюванняЗбудник — Oat pseudorosette virus, (син. Siberian oats mosaic virus)
Мозаїка (крапчастість) листя кукурудзиЗбудник — Maize leaf fleck. virus (син. Badley yellow dwart virus)
Карликова мозаїка кукурудзиЗбудники — Maize dwart mosaic virus, Maize red stripe virus, Sorghum red stripe

А також Іржа кукурудзи, що викликається іржастим грибком Puccinia maydis з роду Пукцинія; Ustilago maydis; Мікосферела кукурудзи (Mycosphaerella zeae-maydis).

Див. також: Список хвороб, що впливають на кукурудзу.

Кукурудза — модельний генетичний об'єкт

Кукурудза — модельний класичний генетичний об'єкт. Розпочаті на рубежі 19-20ст. генетичні дослідження кукурудзи, сприяли вагомому поліпшенню даної культури, а також стали основою для розвитку теоретичної і прикладної генетики рослин. Вперше здійснені на кукурудзі розробки, були перенесені на інші культури, що сприяло підвищенню загального рівня генетичних досліджень і селекційних технологій.[31]

В Національному центрі генетичних ресурсів рослин України Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва сформована та зареєстрована базова колекція кукурудзи, яка включає 4987 зразків, в тому числі 892 сорти, 191 синтетична популяція і 3904 самозапилених ліній.[32]

Галерея
  • Очищені качани цукрової кукурудзи
  • Перуанські сорти
  • Кукурудзяні зерна
  • Збір кукурудзяного силосу кормозбиральним комбайном
  • Врожай кукурудзи в штаті Айова (2009), провідного виробника кукурудзи в штатах США
  • Збір кукурудзи в Київській області
  • Zea mays 'Ottofile giallo Tortonese' - Тулузький музей
  • Цибуля та качани кукурудзи під час етнографічного фестивалю «Свіччине весілля» у 2016 році в Березовій Рудці

Див. також

Примітки
  1. Zea mays // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Подільський говір.
  3. Лемківський говір.
  4. Кукурудз // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  6. Зайдлер Людвик // Атлантида — М.: «Вече», 2004. — 206 с.
  7. Ю. КОБІВ Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. — К.: Наук. думка, 2004. — 800 с. — С. 518 — (Словники України). ISBN 966-00-0355-2
  8. Что вы знаете и чего вы не знаете о кукурузе / Химия и жизнь. Научно-популярный журнал Академии Наук СССР. — 1981, № 2. ISSN 0130-5972 (с.: 40-42)
  9. Whipple, Clinton J.; Kebrom, Tesfamichael H.; Weber, Allison L.; Yang, Fang; Hall, Darren; Meeley, Robert; Schmidt, Robert; Doebley, John та ін. (16 серпня 2011). grassy tillers1 promotes apical dominance in maize and responds to shade signals in the grasses. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 108 (33). с. E506–E512. ISSN 0027-8424. PMC 3158142. PMID 21808030. doi:10.1073/pnas.1102819108. Процитовано 22 листопада 2019.
  10. Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
  11. Д. Осокина. Кукурузный поток / Химия и жизнь. Научно-популярный журнал Академии Наук СССР. — 1981, № 2. ISSN 0130-5972 (с.: 37-40)
  12. Причини фіолетового забарвлення та нерівномірного росту кукурудзи // AgroNews, 18.04.2017.
  13. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
  14. Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил — (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3
  15. Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича.  — Киев: Урожай, 1985.  — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.
  16. Кукурудза. Вирощування, збирання, консервування і використання / Д.Шпаар, К.Гіпаки, Д.Дрегер та ін; під загальною редакцією Д.Шпаара. — К.: — Альфа — стевія ЛТД. — 2009. — 396с.
  17. Харченко Ю. В., Харченко Л. Я. Теосінте — перспективна культура для селекції кукурудзи / Вісник Полтавської державної аграрної академії Науково-виробничий журнал. — 2010, № 4.
  18. Демидась Г. І., Ямкова В. В. Вплив густоти стояння компонентів в сумісних посівах кормових культур на урожайність кукурудзи / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 132.
  19. Шалімов С. А., Шадура О. А./ Сучасна українська кухня.— 4-те вид., стереотип.— К.:Техніка, 1981.— 271с., іл. Тираж 200 000 прим.
  20. Манохіна-Тимошенко О. В. Вплив препарату ЕМ-1 на якість зерна кукурудзи. / Вісник Полтавської державної аграрної академії Науково-виробничий журнал. — 2010,№ 1.
  21. Food and Agriculture Organization of the United Nations. FAOstat (англ.). Процитовано 19 березня 2017.
  22. Найбільші виробники кукурудзи на світі. USDA. Процитовано 21 травня 2010.[недоступне посилання з липня 2019]
  23. Музафаров Н. М. Особливості наливу зерна та агроекологічна оцінка гібридів кукурудзи різних груп стиглості / Вісник Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Харківської області Науково-виробничий збірник. — 2010, Вип. 8.
  24. [Т. М. Чеченєва, О. С. Семерунь http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2009_134_3/09ctm.pdf Морфогенетичні особливості середньоранніх інбредних ліній кукурудзи (Zea mays L.)] / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 134, ч.3.
  25. О.В.Баланда, Н. Г. Чернега Вплив 6-БАП на активність ферменту сахарози в рослинах кукурудзи за різних температурних умовах / Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. Електронне наукове фахове видання. — 2011 червень — № 3(25). ISSN 2223-1609
  26. В. А. Мокрієнко, Л. В. Центило. Особливості росту і розвитку кукурудзи залежно від строків сівби та густоти стояння рослин / Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. Електронне наукове фахове видання. — 2011 червень — № 3 (25) ISSN 2223-1609. На сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
  27. Рослинництво: Підручник / За ред. В. Г. Влоха. − К.: Вища школа, 2005. − 382 с
  28. Заїка С. П. Скоростигла кукурудза / С. П. Заїка — К.: Урожай, 1987. — С. 153—208.
  29. Higa T. An Earth Saving Revolution. — Tokyo, Japan.: Sunmark Publishing Inc. − 1999. − 354 р.
  30. В. В. Кириченко, В. П. Петренкова, І. А. Гур'єва, Л. М. Чернобай, І. М. Черняєва, Т. Ю. Маркова.Захист кукурудзи від хвороб і шкідників / Українська академія аграрних наук. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. Центр генетичних ресурсів України. // Посібник українського хлібороба. Науково-практичний збірник. — 2008
  31. Циков В. С. Кукуруза: технология, гибриды, семена. — Днепропетровск: Зоря. — 2003. — 296 с.
  32. Рябчун В. К., Гур'єва І. А., Кузьмишина Н. В. Методичні підходи до формування базової та ознакових колекцій кукурудзи / Генетичні ресурси рослин Науковий журнал. — 2008, Вип.5.

Література

Посилання

Відео
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.