Кірик-Радомська Людмила Августинівна

Людмила Августинівна Кірик-Радомська
Народилася 12 червня 1948(1948-06-12)
с. Вовча Гора, Хмельницький район
Померла 28 квітня 2005(2005-04-28) (56 років)
м. Тернопіль
Поховання Микулинецький цвинтар
Громадянство  Україна
Національність українка
Діяльність письменниця
Alma mater Медичний факультет Тернопільського національного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
Мова творів українська
Роки активності 1991–2001

Людми́ла Августи́нівна Кі́рик-Радо́мська (нар. 12 червня 1948(19480612), с. Вовча Гора Хмельницького району — пом. 28 квітня 2005, м. Тернопіль) — український лікар, поетка. Дружина В. Кірика. Член Національної спілки письменників України (2003).

Життєпис

Народилася в родині службовців. У 1966 році закінчила із золотою медаллю Чорноострівську середню школу, пізніше Тернопільський медичний інститут (нині ТДМУ), після закінчення якого залишилася працювати в медичних закладах Тернополя (1-й і 2-й міських лікарнях).

Під час роботи в 1975 році важко захворіла і в 1980 році вийшла на пенсію по інвалідності. Десять років була прикута до ліжка.

Похована в Тернополі на Микулинецькому цвинтарі.[1]

У 2008 році в день 60-річчя письменниці в смт Чорний Острів урочисто відкрито пам'ятну дошку, яка встановлена на приміщенні колишньої Чорноострівської СШ, а нині Хмельницької центральної районної бібліотеки.[2]

Міні-музей

За сприянням сім'ї Радомських у приміщені Хмельницької центральної районної бібліотеки 2008 року відкрито міні-музей Людмили Кірик-Радомської.[3]

Творчість

Вірші писала ще в шкільні і студентські роки, але серйозно зайнялась поезією, як захворіла. Була членом обласного літературного об'єднання «Сонячні кларнети» при обласній організації НСПУ, друкувалася в обласних газетах «Ровесник» «Вільне життя» «Русалка Дністрова», «Селянська доля», «Свобода», журналах «Тернопіль», і «Радянська жінка». На її становлення як поетеси мав великий вплив Борис Демків. [4]

Творчий доробок

За період з 1991 по 2001 рік вийшли з друку 6 книжок:

  • «Неспокій» (1991)
  • «Химерна доля» — (історичний роман у віршах) у двох книгах (1994, 1999)
  • «Наодинці з собою» (збірка поезій, 1999)
  • «Казка про Капкана-іклана і хоробрих друзів» (оповідання для дітей, 2000)
  • «Кілька днів літа» (оповідання для дітей, 2000)
  • «Сільські пристрасті» (новела, 2001)

Поезії поетеси покладені на музику тернопільським гуртом «Світозари» («Мамина криниця», «Скрипка», «Вишиванка»), композитором Анатолієм Горчинським («Молодість»)[5].

Примітки
  1. «Горітиме серце незгасним і добрим вогнем» [Про поетесу Людмилу Кірик-Радомську] // Тернопіль вечірній. — 2005. — 15-21 червня. — С. 13
  2. «Літературна Хмельниччина»
  3. Слободянюк Т. «Що з того, що пісні мої сумні? І в смутку є якась магічна сила…» // Подільські вісті. — 2005. — 4 червня. — С. 5
  4. Барна В. Душа її сріблястим птахом несеться в зоряну купіль // Вільне життя. — 2005. — 4 червня. — С. 5
  5. «Я не зникну, не стану безплідною тінню» // Вільне життя. — 2005. — 14 травня. — С. 5

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.