Кіровоградський трамвай

Перший проєкт побудови кінного трамвая у Єлисаветграді з'явився у 1887 році. Вдруге подібний проєкт надійшов до міської управи від московського купця П. А. Алексєєва в 1890 році. Втретє, у квітні 1895 року, інженер залізничних шляхів І. А. Ліхачов, виконавчий директор Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Ліхачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.

Укладати колії почали у квітні 1897 року. Лінія будувалася одноколійною з роз'їздами. На заводі в Кельні були замовлені 5 закритих і 3 відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ[1].

Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Дворцовою, Великою Перспективною і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера, офіційно електричний трамвай у місті було відкрито 26 липня 1897 року.

24 вересня 1899 року збудовано лінію вулицями Безпопівською, Успенською та Преображенською від заводу Шкловськго на Кущівку завдовжки 3,6 км, а у листопаді того ж року нею вже курсувало чотири вагони.

Загальна довжина всіх ліній Єлисаветградського трамвая становила 9,7 км. 1901 року в депо перебувало 22 моторних і 3 причіпних вагони, які до того часу вже перевезли 2045,8 тисячі пасажирів.

Під час подій Української революції рух трамваїв припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня 1922 року. У цьому ж році на вулиці Гоголя зношених відрізків на головній лінії були замінені на нові. Станом на 1922 рік депо налічувало 10 вагонів, які курсували двома маршрутами: «Вокзал — Пивзавод Зальцера» (№1) та «Центр — Кущівка» (№2).

Працівники кіровоградського трамвая

У 1929 році побудовано 3,5 км ліній з центру до Новомиколаївки. Цього ж року в Харкові було придбано 11 вагонів, що дозволило списати найстаріші німецькі вагони фірми «Гербрант».

У 1940 році довжина колій становила 16,2 км, у депо налічувалося 29 вагонів, діяла одна тягова підстанція та один трамвайний парк, існував також допоміжний трамвайний парк. Діяли чотири маршрути:

• «Вокзал — Пивзавод Зальцера»;
• «Центр — Кущівка»;
• «Вулиця Леніна — Новомиколаївка»;
• «Пивзавод Зальцера — Міський сад».

Три з них мали лише одну колію — діяло 8 роз'їздів. Поворотна петля знаходилася біля залізничного вокзалу. У 1940 році був складений проєкт розширення трамвайної мережі.

У 1941 році, при відступі радянських військ, було підірвано трамвайну електростанцію та зруйновано господарство. Однак за окупації все-таки було відновлено рух для підвезення робітників на заводи. Втім, німці при відступі розібрали колії та вивезли їх. Після закінчення війни були невдалі (через брак коштів) спроби відновити кіровоградський трамвай[2]. 1945 року цілі трамвайні вагони вирішили передати до Вінниці, але туди вони не потрапили через дорожнечу транспортування. Подальша їхня доля невідома.

У 1997 році на Дворцової вулиці на честь 100-річчя кропивницького трамвая йому був встановлений пам'ятник.

• Перший трамвай // Інформація про місто Кіровоград на офіційному сайті Кіровоградської міської ради
• Кіровоградський трамвай на сайті «Горэлектротранс». Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 27 лютого 2009. (рос.)
• Кіровоградський трамвай на сайті «Энциклопедия узкоколейных железных дорог бывшего СССР «Младший Брат»». Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 6 серпня 2010. (рос.)

• Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.