Кітаби

Кітаби написані справа наліво, рядок — суцільний, немає поділу між словами, немає великих літер та знаків пунктуації, усі рядки рівні за довжиною. Новий розділ починається словом «баб» (розділ нового змісту) або «хікаєт» (оповідання), іноді цих слів немає і на початок виписано перші слова розділу, що вказує на початок нового змісту.

На відміну від давніх білоруських літературних пам'яток, що написані літературною мовою, мова кітабів ближча до народної. У текстах відображено білоруську лексику (спрэчка, заранак, прысмакі, згода, гадаваць), фразеологію (як вокам мільгнуць, як слова сказаць, на сьвет пусьціць, на пазногаць, шлюб браць), синтаксис (пайшоў па прароцкую душу, дзякаваць таварышу). Завдяки арабській графіці в кітабах точніше, ніж у кириличних текстах, передано деякі звукові особливості білоруської мови (найперше дзекання та цекання). Цьому сприяло те, що в арабській графіці є літери на позначення парних звуків (с — сь, з — зь, д — дзь, т — ць).

У кітабах вжито чимало небілоруських слів арабського або тюркського походження, які, однак, не потрапили до білоруської народної лексики. Це пояснюють тим, що своїм письмом кітаби були незрозумілі білорусам.

Вивчати кітаби почали в XIX ст. Їхнім першовідкривачем вважають А. О. Мухлінського, професора Петербурзького університету сходознавства. У своїй праці «Дослідження про походження та стан литовських татар» (Петербург, 1857) Мухлінський надрукував уривки з кітабів. Після його смерті 1877 року вивчення книг припинилося аж до початку XX ст. Досить ґрунтовно кітаби досліджував А. К. Антонович.

Нині кітаби зберігаються у бібліотеках Академії наук Білорусі, Академії наук Литви, Вільнюському, Петербурзькому та Казанському університетах, у Національному музеї Литви, у приватних бібліотеках.

Уривки з транслітерованих кітабів.

• «Сюлейман казал собі палац вусокій збудова[ц]і… алі рыба одна мором плыне і стала… рэкла: — Господару Сюлеймане… пан Бог казал мні ў [ц]ебе йесь[ц]і піці просі[ц]ь. Сюлейман рэк: — Міла рыба. Праўда. Ото майеш што йесь[ц]і і пі[ц]і» (текст XVII ст.);
• «Потым йешчэ варота адчынілісе… там відзеў адзін полк жанок… — Што гэтыйе на сьвеце чынілі? Ангел рэк: Малако свайе прэдавалі. У йіх усіх свае дзеці былі, свае пакінуўшы, чужыйе мамчылі» (текст XVIII ст.);
• «Што прас сон пабачыш. Калі сонца ўпатуху бачыць, гультайом будзе. Калі езьдзіць на караблі, абернецца, госьць будзе» (текст XIX ст.).

• Татари-липки
• Білоруська арабська абетка
• Альхаміядо

• Луцкевіч I. Ай-Кітаб — Кіцёп // Скарыніч. Мн., 1993. Вып. 2;
• Луцкевіч I. Ай Кітаб // Спадчына. 1992. № 3;
• Карскі Я. Беларуская мова арабскім пісьмом // Вестн. Нар. коммссариата просвещения. 1922. № 1;
• Шлюбскі А. Беларуская мова арабскай транскрыпцыяй // Наш край. 1926. № 6-7;
• Вольскі В. Асноўныя прынцыпы арабскай транскрыпцыі беларускага тэксту ў «кітабах» // Узвышша. 1927. № 6;
• Вольскі В. Аб асаблівасьцях жывой мовы беларускіх татар і арабскай транскрыпцыі «Аль-Кітабаў» // Наш край. 1928. № 8—9;
• Кітаб з фондаў Казанскага універсытэту (№ 1446) // Запісы Бел. Ін-та навукі і мастацтва. 1994. Кн. 21.
• Станкевіч, Ян. Беларускія мусульмане і беларуская літаратура арабскім пісьмом / Я.Станкевіч. — Вільня, 1933.
• Антонович, А. К. Белорусские тексты, писанные арабским письмом, и их графико-орфографическая система / А. К. Антонович. — Вильнюс, 1968.
• Канапацкі, І. Б. Гісторыя і культура беларускіх татар / І. Б. Канапацкі, А. І. Смолік. — Мінск, 2000.
• Мишкинене, Г. [A]. Древнейшие рукописи литовских татар: Графика. Транслитерация. Перевод. Структура и содержание текстов. Уч.-метод. пос. / Г. [A]. Мишкинене. — Вильнюс, 2001.
• Несцяровіч, В. І. Старажытныя рукапісы беларускіх татар: Графіка. Транслітарацыя. Агульная характарыстыка мовы. Фразеалогія / В. І. Несцяровіч. — Віцебск: УА «ВДУ імя П. М. Машэрава», 2003.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кітаби
• Кітаби — унікальне явище в білоруській мові(біл.)
• Рукапісы татараў Беларусі канца XVII-пачатку XX ст. (біл.)
• Титовец Е. И. На стыке двух культур: рукописные книги белорусских татар(рос.)
• Про що мовчать кітаби?(біл.)