Татари-липки

Термін «литовські татари» з'явився в 15-16 ст. серед кримських татар та турків-османів. Вони викривили цю назву на «липка татарлар» від слів «Литва» та «татари». У ярликах кримських ханів польським королям у 16 столітті татари, що жили на землях Великого князівства Литовського, також згадуються як «липка татарлар».[7] Таким чином, у польських та литовських джерелах народ називали «литовські татари», а в тюркських — «липки». Згодом термін «липка» перейшов до польської, української та білоруської мов і вживався на одному рівні з «литовські татари».

Згідно з польським істориком Мацеєм Стрийковським, перші татари у Великому князівстві Литовському з'явилися в 1320 році, коли прийшли на допомогу великому князю литовському Ґедиміну (роки правління 1316—1341) в боротьбі з хрестоносцями.[8] Станіслав Кричинський, історик татарського походження, вважає, що татари як союзники приходили до Литви також у часи правління великих князів Ольґерда (роки правління 1345—1377) і Кейстута (роки правління 1381—1382), які воювали з Орденом хрестоносців, Польщею та Московським князівством.

У військових походах великого князя Ольґерда підтримувала татарська кіннота хана Джанібека (пом. 1357 р.). Військо хана могло брати участь і в походах литовських князів на польські землі у 1350 та 1352 роках[9] Військові союзи з татарами проти Москви укладав і великий князь литовський Владислав II Ягайло, згодом король Польщі, через що до Литви прибували нові татарські загони.[9]

При цьому перші татарські воїни, що прийшли до Литви, асимілювалися і влилися в литовський, білоруський та український народи. Натомість ті татари, чиї нащадки досі живуть на території сучасних Литви, Польщі та Білорусі, оселилися в Великому князівстві Литовському в кінці 14 століття. Після поразки Тамерлану в Литві оселився хан Тохтамиш із синами та залишками свого війська, царедворцями й челяддю (ймовірно, загалом це було 40 тисяч осіб). Для них великий князь Вітовт віддав у володіння Лідський замок та околиці міста Ліди. В Королівстві Польському татар поселив в 1679 році король Ян ІІІ Собеський поблизу Сокулки та Кринек у Богониках, Крушинянах і Малявичах Ґурних.[10]

Литовські татари зазвичай будували мечеті з дерева, тому згодом вони стали походити на місцеві храми. Служивим татарам було дозволено мати кріпаків. Також у Литві осіла велика кількість царевичів (солтанів) — синів і братів повалених ханів, а також князів, уланів, мурз, беїв, багато з яких були чингізидами. Татарська знать, що прийшла до Литви, отримувала великі земельні наділи. Але основну масу переселенців складали прості воїни.

Литовські татари служили в родових хорунгах або стягах аж до 17 століття. Вони прибували на службу на вимогу великого князя або короля. Татарськими хорунгами керували хорунжі або маршалки. Було шість основних родів литовсько-польських татар: Юшини (Хушини, Уйшуни), Наймани, Барини, Улани, Кондрати (Конграти), Ялоїри (Джалаїри). Хорунжества, очолювані ними, були приписані до окремих воєводств: Юшинське — до Трокського воєводства, Найманське — до Віленського, Баринське до Новогрудського, Уланське — до Гродненського та Ошмянського повітів. З 16 століття всі служиві татари користувалися однаковими правами (як знать, так і воїни, що отримали земельні пожалування). Татари стали частиною шляхти, але ніколи не отримали повних політичних прав та не могли брати участь у Сеймах і виборах королів. Татарські військові формування брали участь у всіх війнах Речі Посполитої, в повстанні Тадеуша Костюшка 1794 року, в повстаннях 1831 та 1863—1864 років.

Після поділів Речі Посполитої та приєднання її частини до складу Російської імперії, майже всі дворянські роди литовських татар (понад 200 родів) було визнано у «давній шляхетській гідності».[11]

В Україні також була громада татар предки яких великий князь Вітовт оселив на Волині, проте вона перестала існувати на межі 19-20 ст. З нею пов'язана перша мечеть на території українських князівств. Її було збудовано в першій половині 16 століття в Острозі з наказу Костянтина Острозького для татар, що були в нього на службі.[12]

Сьогодні нащадки литовських татар живуть на території Білорусі (понад 10 тис.), Литви (бл. 4 тис.) та Польщі (понад 5 тис.). Розмовляють білоруською, російською, литовською та польською мовами. Сповідують в основному іслам — сунізм. Також багато католиків та православних.

Вже у 16 столітті серед литовських татар почали з'являтися мусульманські книги, написані старобілоруською мовою в арабському письмі (кітаби), що свідчили про втрату татарами тюркської мови. Питання щодо цього процесу є спірним. На думку деяких учених, причиною стали змішані шлюби; інші вважають, що його спричинила неоднорідність татарського населення, що прибуло на територію Великого князівства Литовського. Також значення мала належність татар до різних племінних груп з особливістю свого діалекту (прибулі з Криму та Великої орди, а також із ногайських родів).

• Агатангел Кримський — український історик, науковець.
• Михайло Туган-Барановський — український економіст та політичний діяч.
• Сулейман Сулькевич — прем'єр-міністр Кримського крайового уряду (1918).
• Александер Романович — польський генерал Російської імператорської армії.
• польська скульпторка Магдалина Абаканович
• польський математик Бруно Абаканович.
• Генрик Сенкевич — польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури.
• Чарлз Бронсон — американський актор.

• 
  Шеренговий Литовсько-Татарського Кінного полку в 1797-1801
• 
  Чарльз Бронсон, американський актор, литовський татарин по батькові
• 
  Мечеть в Польщі
• 
  Ювілейна монета 50 літів на честь 600-річчя поселення татар і караїмів в Литві, випущена в 1997

• Кітаби
• Білоруська арабська абетка
• Яголдай

• Адас Якубаускас. Литовські татари — Часопис Ї, 2018