Кітнер Ієронім Севастянович
Кітнер Ієронім Севастянович (нар. 1839, Санкт-Петербург— пом. 1929, Ленінград) — російський архітектор.
Кітнер Ієронім Севастянович | |
---|---|
Народження | 1839 |
Смерть | 1929 |
Країна | Росія |
Навчання | Петербурзьке будівельне училищеd (1859) |
Діяльність | архітектор |
Найважливіші споруди | Інститут цивільних інженерів (Петербург), Інженерне училище (Москва), Київський політехнічний інститут |
Заклад | Петербурзький державний університет шляхів сполучення |
Діти | ·Maximilian Ieronimowitsch Kitnerd |
Кітнер Ієронім Севастянович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився у Санкт-Перербурзі. У 1853—1859 pp. навчався в Петербурзькому Будівельному училищі.
Впродовж 1863—1867 pp. удосконалювався за кордоном. 1867 р. отримав звання академіка архітектури.
Викладав в Будівельному училищі й Інституті інженерів шляхів сполучення.
З березня 1888 року був членом Технічно-будівельного комітету[1].
Багато будував у Петербурзі та Москві. На початку ХХ ст. виконав декілька проектів для Києва, найвідоміший — комплекс Київського політехнічного інституту.
1911 р. став почесним членом Академії мистецтв.
У 1909—1917 pp. очолював Петербурзьке товариство архітекторів.
1918 року емігрував до Німеччини.
Стиль
Вживав стильові форми неоренесансу, необароко, «цегляного стилю».
Роботи
- Сільськогосподарський музей в Соляному містечку,
- Критий ринок на Сінній площі,
- Інститут цивільних інженерів,
- Міський будинок,
- корпуси Олександрівської лікарні, численні житлові будинки (усе — Петербург).
- Інженерне училище,
- Верхні торгові ряди (усе — Москва).
Роботи для України
- Проєкт каплиці на станції Лозова (1890 p., будував архітектор Ф. Гаген),
- Проєкт фасаду будинку Павлова в Катеринославі (також споруджений Ф. Гагеном).
- Переміг на конкурсі проектів на комплекс Київського політехнічного інституту (реалізований в 1899—1902 pp. під керівництвом О. Кобелєва),
- Олексіївський притулок для дітей військових на вул. Мельникова № 81 у Києві (1901—1902 pp.).
Джерела
- Г. В. Барановский. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842—1892. (Вып. 1). — СПб.: Типо-литогр. К. Л. Пентковского, 1893