Лавров Віталій Васильович

Лавров Віталій Васильович народився 5 червня 1960 року в с. Біще Бережанського району Тернопільської області.

З 1975 по 1979 роки навчався у Вінницькому технікумі залізничного транспорту МСШ СРСР, де отримав фах «технік лісового господарства». У 1979 році був направлений в Ртищевську дистанцію захисних лісонасаджень МСШ СРСР (Саратовська обл. РФ). З 1979 по 1981 роки ніс строкову службу в армії. В 1982 році поступив на лісогосподарський факультет Української лісогосподарської академії (тепер — Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ). Після закінчення вишу в 1987 році здобув кваліфікацію «інженер лісового господарства» та працював помічником лісничого в Іллінецькому держлісгоспзазі Вінницького ОУЛГ МЛГ УРСР. У 1987 році поступив до очної аспірантури Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького (УкрНДІЛГА), де за 20 років пройшов шлях від аспіранта до провідного наукового співробітника лабораторії моніторингу і сертифікації лісів. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Підвищення стійкості лісових екосистем в умовах Черкаської промислової агломерації» за спеціальністю 03.00.16 — екологія. В 2003 році В. В. Лаврову присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника.

Під час роботи в УкрНДІЛГА (1987–2006 р.р.) був відповідальним виконавцем або керівником 12 держбюджетних та 9 госпдоговірних науково-дослідних робіт, 4 міжнародних проектів (ПРООН, ГЕФ, Міжнародний науковий фонд Дж. Сороса). За сумісництвом з 2000 по 2006 роки працював доцентом кафедри хімічної техніки і промислової екології у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» МО України. У 2006 році отримав вчене звання «доцент кафедри хімічної техніки і промислової економіки». У 2006 році В. В. Лаврова було запрошено на роботу в Інститут агроекології УААН (тепер — Інститут агроекології і природокористування НААН; Київ) на посаду завідувача лабораторії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища в агросфері відділу природокористування, охорони навколишнього природного середовища та економіки наукових досліджень. У 2008 році очолив лабораторію ландшафтних екосистем зазначеного відділу. Займався проблемами синекології, збалансованого природокористування в агросфері та методології інтегрованого управління лісовими ресурсами. За сумісництвом з 2009 по 2010 роки працював професором кафедри екологічної безпеки та кафедри з питань сталого розвитку, змін клімату та впровадження чистих технологій Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління при Мінприроди України. У 2009 році В. В. Лавров захистив докторську дисертацію на тему «Методологія сталого розвитку лісової галузі України: теорія і практика» за спеціальністю 03.00.16 — екологія .

З 2010 року В. В. Лавров є завідувачем кафедри прикладної екології Білоцерківського національного аграрного університету. Здійснює підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» та «спеціаліст» за спеціальністю «екологія та охорона навколишнього середовища», а також «бакалавр» за спеціальністю «екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування». Викладає навчальні дисципліни «природно-ресурсний потенціал України», «Економіка природокористування», «Системний аналіз навколишнього середовища», «Прикладна екологія», «Сучасні проблеми агроекології». Науково-педагогічний стаж роботи становить 30 років. Продовжує наукову діяльність в університеті. Крім того з 2011 по 2013 роки за сумісництвом працював провідним науковим співробітником в Інституті агроекології і природокористування НААН України.

В. В. Лавров здійснює наукове консультування двох докторантів і наукове керівництво підготовкою п'яти аспірантів за спеціальністю 03.00.16 — екологія. Під його керівництвом захищено чотири кандидатські дисертації з екології.

В. В. Лавров був і залишається активним учасником діяльності низки офіційних професійних товариств та надає низку експертних послуг :

• член спеціалізованої вченої ради Д 26.371.01 Інституту агроекології і  природокористування НААН (2012—2014 рр.);
• член спеціалізованої вченої ради Д 26.376.01 Інституту захисту рослин НААН (2012—2013 рр.; з 2016 р.);
• член Науково-методичної комісії та Координаційно-методичної ради Науково-методичного центру «Агроекологія» Інституту агроекології і природокористування НААН як куратор Закарпатського Інституту агропромислового виробництва НААН та Черкаської дослідної станції біоресурсів Інституту розвитку і генетики тварин НААН України — з виконання завдань НТП40 НААН України «Економіка природокористування» (2011—2015 рр.);
• член Вченої ради Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна НААН (з 2008 р.);
• член ТК 160 із стандартизації «Субтропічне і декоративне рослинництво, озеленення та дизайн» (Нікітський ботанічний сад НААН — Національний науковий центр) (з 2008 р.);
• член вченої ради екологічного факультету Білоцерківського національного аграрного університету (з 2011 р.);
• член редакційної колегії науково-теоретичного журналу «Агроекологічного журналу» (з 2007 р.), науково-практичного журналу «Збалансоване природокористування» (2011—2012 рр.) та науково-практичного журналу «Вісник агробіології» (з 2014 р.);
• голова ДЕК на факультеті плодоовочівництва, екології та захисту рослин Уманського національного університету садівництва з атестації випускників ОКР «спеціаліст» за спеціальністю 7.04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища» денної форми навчання (2012—2014 рр.);
• голова і член експертної комісії МОН України з ліцензування кафедр вищих навчальних закладів щодо відкриття спеціальності (Житомирський НАЕУ, 2014 р., 2016 р.; Національний університет харчових технологій, 2015 р.);
• член експертної комісії МОН України в області питань щодо охорони навколишнього природного середовища (з 2015 р.).

Під час роботи в УкрНДІЛГА (1987—2006 р.р.) В. В. Лавров досліджував проблеми: фітоіндикації аеротехногенного забруднення природного довкілля; діагностики антропогенної трансформації лісових екосистем на різних рівнях їх біологічної та структурної організації; екологічного нормуванням антропогенних навантажень на лісові екосистеми; розроблення і впровадження у практику лісового господарства України загальноєвропейських принципів і норм сталого (збалансованого) розвитку; узгодження нормативно-правової бази лісової галузі України з міжнародними вимогами щодо впровадження принципів сталого лісокористування і лісоуправління; збереження біотичного і ландшафтного різноманіття; сертифікації лісів; синергетики і теорії хаосу.

В. В. Лавров був відповідальним виконавцем та/або керівником 15 держбюджетних та 9 госпдоговірних науково-дослідних робіт, 4 міжнародних проектів (ПРООН, ГЕФ, Міжнародний науковий фонд Дж. Сороса).

Під час роботи в Інституті агроекології і природокористування НААН (2006—2010 р.р.) В. В. Лавров досліджував проблеми синекології, збалансованого природокористування в агросфері та методології інтегрованого управління лісовими ресурсами.

В. В. Лавров є представником наукової школи «сталого розвитку агросфери» (керівник — акад. НААН О. І. Фурдичко) та розвиває свою наукову школу  «методологія оцінювання стану, збереження і збалансованого використання біоресурсів ландшафтної сфери».

Сферою наукових інтересів В. В. Лаврова є: методологія сталого (збалансованого) розвитку, ціннісно-управлінські проблеми збалансованого природокористування у просторі та часі; науково-теоретичні, нормативно-правові та організаційні аспекти збалансованого ведення лісового господарства; синекологічна діагностика та екологічне нормування антропогенних навантажень на природні екосистеми; методологічні проблеми системної гармонізації суб'єктів суспільної діяльності на засадах стратегії створення збалансованого простору Європи, інтегрального управління природокористуванням та супутніми екологічними загрозами.

За результатами наукових досліджень В. В. Лавровим самостійно і у складі авторських колективів опубліковано 211 праць, із них 174 наукових і науково-методичних, у тому числі 12 колективних монографій, 87 статей, із них 5 — у виданнях наукометричних баз Scopus та WoS, 78 — у фахових виданнях України, 13 науково-методичних рекомендацій, а також 2 навчальних посібники, 34 навчально-методичні вказівки.