Лагоріо Євген Олександрович

Євге́н Олекса́ндрович Лаго́ріо (рос. дореф. Евгеній Александровичъ Лагоріо; нар. 1843(1843) — пом. 6 січня 1896) — педагог, директор Феодосійського учительського інституту в 1879—1881 роках, директор Київського реального училища в 1885—1889 роках, дійсний статський радник (1886)[1].

Лагоріо Євген Олександрович
Народився 1843
Помер 6 січня 1896(1896-01-06)
Київ, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність педагог
Alma mater Рішельєвський ліцей
Заклад Феодосійський учительський інститут, Київське реальне училище і Імператорський університет Святого Володимира
Титул дійсний статський радник
Нагороди

Загальні відомості

Народився 1843 року в родині керівника Канцелярії Керчі, колезького асесора Олександра Івановича Лагоріо[1][2][3], сина Джовані (Івана) Лагоріо, який був братом неополітанського консула в Криму Феліче (Фелікса) Лагоріо.[4]

Дядько Євгена Олександровича, Лев Феліксович Лагоріо, був відомим художником, представником кіммерійської школи живопису. Троюрідний брат Лагоріо Олександр Євгенович (син Євгена Феліксовича) був знаним вченим-геологом, фахівцем у галузі петрографії.

Освіту здобув в Одесі в Рішельєвському ліцеї.[5][6]

Після закінчення ліцею у 1865 році поступив на роботу в Керченське реальне училище молодшим викладачем математики. Невдовзі став інспектором цього училища. Також викладав математику в Олександрівській гімназії міста Керчі.[7]

Згодом перейшов на роботу в Феодосійський інститут шляхетних дівчат директором інституту та вчителем російської мови.

1879—1881 — директор Феодосійського учительського інституту.[8]

Потім був переведений на посаду директора Полтавського реального училища.[5][9]

Від 1885 року був директором Київського реального училища, а також начальником жіночої гімназії Міністерства народної освіти.[6]

Від 1889 до 1895 року був інспектором студентів Імператорського університету Святого Володимира.[5][10]

1895 року ногороджений Орденом Святого Станіслава 1-го ступеня.[11]

Помер 6 січня 1896 року в своїй київській квартирі від серцевого нападу.[5] За іншими даними помер 7 січня 1896 року.[12]

Примітки
  1. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь / Сергей Волков. — С. 1373
  2. Памятная книжка Керчь-Еникольского Градоначальства. 1860: 21
  3. А. Я. Фабр: портрет администратора на фоне эпохи / О. Бобкова, 2007. — С. 266
  4. С. Дзини, Н. В. Хохлов. Миграционные потоки из Апеннинского полуострова в Крым (конец XVIII — начало XX века)(рос.)
  5. Некролог // «Приазовский край», 1896
  6. Матченко И. П. Двадцатипятилетие Киевского Реального Училища (1873—1898 г.): историческая записка (рос.)
  7. П. М. Федотов. Пятидесятилетие Керченской Александровской гимназии, 1863—1913: историческая записка. — Керч: 1914 год. — С.23; 26; 30
  8. Учительські інститути в системі педагогічної освіти України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / Дем'яненко, Наталія Миколаївна; Кравченко, Ірина Миколаївна. 2010. — С. 81
  9. Журнал Министерства народнаго просвѣщения. — июль 1884(рос.)
  10. Университетские известия, Том 33,Вып. 1 – 3. — С. 13
  11. Журнал Министерства народнаго просвѣщения, Частина 297, 1895. — С. 291
  12. Лагоріо Евгеній Александровичъ. Некролог // «Всемірная иллюстрація», 1896. — том LV, С. 129

Джерела
  • Некролог // «Кіевское слово», 1896, № 2872
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.