Лагоріо Олександр Євгенович

Народився 27 серпня 1852 року в Феодосії в родині Євгена Феліксовича Лагоріо[2], сина неаполітанського віце-консула Феліче (Фелікса) Лагоріо.

Початкову освіту він здобув удома, після чого навчався в Кишинівській класичній гімназії з 1866 по 1870 рік.[3]

1870 року він продовжив навчання в Дерптському університеті (Естонія) — спочатку вивчав зоологію, але згодом зацікавився геологією. 1875 року закінчив університет, здобувши ступінь бакалавра мінералогії.

Там же він ропочав свою наукову і педагогічну дільяність. В якості асистента кафедри геології читав лекції з мінералогії у Дерптському ветеринарному інституті.

Він здобув ступінь магістра в 1877 році, після завершення дослідницької поїздки на Кавказ і в Крим та презентації дисертації «Про андезити Кавказу», а в травні 1880 року він здобув ступінь доктора наук, захистивши дисертацію на тему «Порівняльно-петрографічні дослідження кримських масивних порід». В тому ж році він був призначений доцентом Імператорського Варшавського університету, в якому пропрацював 18 років.

Від 1881 року був секретарем, а 1894—1901 років — деканом факультету фізико-математичних наук цього вишу.

1885 року став ординарним професором кафедри мінералогії.

1896 року був обраний членом-корреспондентом Петербурзької академії наук[4], а 1897 року став членом Санкт-Петербурзького товариства дослідників природи.

1897 — член оргкомітету Варшавського політехнічного інституту, а з квітня 1898 — перший директор цього вишу, в якому також був деканом гірничого відділення.[5].

1904—1917 — керуючий учбовим відділом, член ради з навчальних справ і голова Вченого Комітету Міністерства торгівлі і промисловості Росії[6][7].

1917 року з родиною переїхав до Фінляндії, а у жовтні 1920 року — до Берліна, де став помічником Вільгельма Оствальда, лауреата Нобелівської премії з хімії 1909 року. Працював у галузі хімічної геології та кольорознавства у Дрездені та Берліні.

В деяких джерелах зазначалось, що він помер 1922 року в Берліні, проте професору Еріку Амбургеру вдалось дізнатись точну дату смерті Лагоріо — він помер в Мюнхені 25 березня 1944 року. Його листи до Вільгельма Оствальда також доводять, що Лагоріо був ще живий у 1930-х роках.[8]

• 1876 — «Mikroskopische Analyse ostbaltischer Gebirgsarten»
• 1880 — «Vergleichend petrographische Untersuchungen über die massigen Gesteine der Krym»
• 1887 — «Über die Natur der Glasbasis, sowie der Krystallisationsvorgänge im eruptiven Magma»
• 1878 — «Die Andesite des Caucasus»
• 1897 — «О причинах разнообразия изверженных пород»

Батько, Лагоріо Євген Феліксович[2] (1820—1854) — намісник в Криму,[9] колезький реєстратор Сімферопільського окружного управління.[10] Мати Аделаїда (1829—1887), уроджена Бернардацці, швейцарсько-італійського походження.[11]

Дядько, Лагоріо Лев Феліксович (1826—1905) — видатний художник-мариніст. Дід, Фелікс Лагоріо (1781—1857) — віце-консул Королівства Обох Сицилій у Феодосії.

Дружина Жюлі-Луїза (уроджена фон Фалтін; 1860—1836). Донька Аделаїда Лагоріо (1886—1976) — художниця-мініатюристка[12] Донька Марія Ісцеленнова (1893—1979) — живописець, графік.[9] Син Олександр фон Лагоріо (1890—1965) — німецький кінооператор.

Троюрідний брат, Лагоріо Євген Олександрович (1843—1896) був директором Київського реального училища в 1895—1889 роках.

• Лагорио, Александр Евгениевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• А. Е. Лагорио // Сайт Російської академії наук
• А. Е. Лагорио // «История геологии и горного дела» ГИН РАН
• Ehe mit Alexander v. Lagorio // Alexander v. Faltin
• Alexander Evgenevich v. Lagorio