Лазаревич Іван Павлович

Лазаревич Іван Павлович
Народився 17 (29) березня 1829(1829-03-29)
Могилів-на-Дністрі, тепер Могилів-Подільський
Помер 26 лютого (10 березня) 1902(1902-03-10) (72 роки)
Країна Російська імперія
Діяльність гінеколог
Alma mater Київський університет
Галузь акушерство та гінекологія
Заклад Харківський університет
Посада професор кафедри акушерства, гінекології і дитячих хвороб
Звання доктор медичних наук
Ступінь професор
Відомий завдяки: акушерські щипці, атлас гінекологічних та акушерських інструментів
Нагороди пожиттєвий заслужений професор Харківського університету

Іва́н Па́влович Лазаре́вич (17 (29) березня 1829(18290329), Могилів-Подільський — 26 лютого (10 березня) 1902, Санкт-Петербург) — український акушер-гінеколог, професор Харківського університету, творець акушерських інструментів.

Його праці стосуються еклампсії та знеболюванню пологів. Один з перших висловив думку про те, що роди є рефлекторним актом, та залежать від стану центральної нервової системи породіллі.

Життєпис

У 1848 році закінчив навчання в могилівській гімназії, 1853 року закінчив медичний факультет Київського університету. Працював асистентом в акушерській клініці професора О. Матвеєва — порадив цю роботу Микола Пирогов, 1856-го стає помічником директора. Також влаштовується працювати лікарем на Київській фаянсовій фабриці.

1857 року здобуває ступінь доктора медицини за працю «De pelvis feminae metiendae rationibus».

Приват-доцентом стає 1858 року, 1859 — доцент, 1862 — екстраординарний професор, згодом ординарний. Проходив за кордоном вдосконалення по гінекологічній практиці.

За свої акушерські щипці (1865), що не перехрещувалися (т. зв. «Російські щипці») і атлас гінекологічних та акушерських інструментів отримав Золоту медаль міжнародної виставки в Лондоні — 1873. Також створив ряд акушерських і гінекологічних інструментів, які ввійшли в акушерську практику. Його щипці стали прообразом для норвезького гінеколога Кіланда, який розробив прямостоячі щипці. Першим почав оваріотомію за наявності фіброміоми.

В 1862—1887 роках — професор кафедри акушерства, гінекології і дитячих хвороб Харківського університету. Організував 1869 року при кафедрі Повивальний інститут — для підготовки середнього медичного персоналу.

1868 року пропонує використовувати діафаноскопію задля діагностики органів малого таза.

Виступав з доповіддю на 5-му Пироговському зібранні.

1882 року на Всеросійській промисловій виставці у Москві одержав диплом 1 розряду — «за акушерські інструменти, що користуються почесною популярністю у світі вчених».

Після виходу у відставку переїхав до Санкт-Петербурга, кафедру очолив акушер-гінеколог Микола Толочинов.

Вперше в Російській імперії поклав в основу викладання акушерства систематичне вивчення анатомії і фізіології жіночого організму; виявив зв'язок між функціональним станом матки і діяльністю серця плоду.

Створив школу акушерів-гінекологів, написав курс акушерства і монографії

  • «Дослідження живота вагітних», 1865,
  • «Увага до дітей та матерів»,
  • «Жіночий організм щодо праці».

1892 року написав фундаментальну працю «Курс акушерства», тоді ж висловив думку про можливість профілактики еклампсії. Був почесним членом наукових акушерських товариств Росії та європейських країн.

Також винайшов гачок для витягування плоду у разі тазового передлежання, вагінальні дзеркала, брефотом для плодоруйнівних операцій, матковий зонд, констриктор для видалення пухлин матки, тазоміри для зовнішнього і внутрішнього вимірювань.

Вийшло друком 83 його праці англійською, німецькою, російською та французькою мовами.

Був почесним членом Воронезького, Київського та Фінляндського медичного товариств, Британського акушерсько-гінекологічного товариства, Бостонського гінекологічного товариства[1].

Джерела

Посилання
  1. Лазаревич Іван Павлович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 7 жовтня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.