Еклампсія

Для еклампсії характерні судомні напади, які розвиваються в певній послідовності. Під час і після нападів хвора може померти від набряку легень, крововиливу в мозок, асфіксії, плід нерідко гине в утробі матері.

Окрім типової для нефропатії тріади симптомів (набряки, гіпертензія, альбумінурія), виникають головний біль, розлади зору (пелена перед очима, миготіння мушок і т. д.) та біль у підвилочковій ділянці, іноді блювання, безсоння, пригнічений настрій. Прееклампсія у будь-який момент може перейти у еклампсію — найвищу стадію розвитку пізнього токсикозу.

Для еклампсії типові напади судом. Перед початком нападу головний біль зазвичай посилюється, зір погіршується, АТ підвищується. Спочатку з'являється незначне сіпання м'язів обличчя, також слабкий, а потім виражений тремор (тремтіння) м'язів тулуба та кінцівок, повіки закриваються. Потім настає тетанічне скорочення м'язів усього тіла; тулуб напружується, дихання припиняється, обличчя стає синім (тонічні судоми). Після тонічних судом починаються посіпування м'язів обличчя, тулуба та кінцівок (клонічні судоми). Судоми поступово послаблюються, з'являється охрипле дихання. Кожний напад триває 1-2 хв. Після припинення судом коматозний стан (екламптична кома) зберігається зазвичай не більше 1 годин, іноді декілька годин та навіть діб. Свідомість повертається поступово, іноді новий напад може повторитися, коли хвора ще не прийшла до тями. Число нападів буває різним: від 1-2 до 10 та більше. Після пологів напади, як правило, припиняються.

Еклампсія небезпечна для матері та плоду. Під час нападу можуть відбутися прикушування язика, переломи, забиття. Іноді спостерігається анурія, аспіраційна пневмонія, психози. Вагітна може загинути навіть під час першого нападу. Причини загибелі: крововиливи у мозок, асфіксія, набряк легень, падіння серцевої діяльності.

Лікування спрямоване на припинення та запобігання судом, усунення артеріальної гіпертензії, запобігання порушенню дихання.

Повний спокій з усуненням усіх видів подразників — зорових, слухових, тактильних та больових. Туалет хворої при надходженні, обстеження, катетеризацію, ін'єкції, кровопускання та усі інші маніпуляції проводять під легким ефірним наркозом на фоні закисно-кисневого наркозу або фторотану. Хвора повинна перебувати в окремій палаті з затемненими вікнами, де не повинно бути шуму, зайвих рухів, галасу та створені умови для інтенсивної терапії. За хворою потрібен постійний нагляд. Тривалий лікувально-збережувальний режим забезпечують шляхом комплексного застосування нейролептиків (10 мг дроперидолу у 20 мл 40 % розчину глюкози), седативних (10 мг діазепаму), антигістамінних (дипразин — 1-2 мл 2,5 % розчину) засобів.

Під час нападів вводити будь які предмети між корінними зубами (роторозширювач, шпатель або просто ручку ложки, обгорнуту у марлю) щоби хвора не прикусила язик категорично не можна — пошкодження зубів і аспірація їх уламків. Запобігають різким рухам для уникнення переломів. Щойно з'явився вдих, дають кисень до зникнення ціанозу обличчя. Видаляють слину з ротової порожнини. При порушенні дихання переходять на штучну вентиляцію легень.

Профілактика полягає у систематичному та ретельному спостереженні за вагітною, своєчасному виявленні та раціональному лікуванні усіх попередніх форм пізнього токсикозу (водянки вагітних, нефропатії).

• Гестоз
• Вагітність
• Набряк
• Артеріальна гіпертензія
• Альбумінурія

• Справочник фельдшера/под ред. А. Н. Шабанова. — 4-е изд., стереотип. — М.: Медицина, 1984.