Лаза Костич
Лаза Костич | ||||
---|---|---|---|---|
(серб. Лаза Костић, Laza Kostić) | ||||
| ||||
Псевдо | Laza | |||
Народився |
31 січня 1841 Ковіль | |||
Помер |
9 грудня 1910 (69 років) Відень | |||
Поховання | Сомбор | |||
Країна |
Австрійська імперія Угорщина | |||
Національність | Сербія | |||
Діяльність | письменник, політик, журналіст, поет, перекладач, адвокат | |||
Alma mater | Будапештський університет (1866) | |||
Мова творів | угорська і сербська[1] | |||
Членство | Сербська академія наук і мистецтв і Сербське вчене товариствоd | |||
Партія | United Serbian Youthd і Srpska slobodoumna narodna strankad | |||
| ||||
Лаза Костич у Вікісховищі |
Лаза Костич (серб. Лаза Костић, Laza Kostić; * 31 січня 1841, Ковіль — † 9 грудня 1910, Відень) — сербський поет, політик, філософ, поліглот. Перекладач і популяризатор творів Вільяма Шекспіра сербською мовою. Вважається одним із найбільших сербських поетів нового часу.
Академік Академії Наук Сербії. Успішний юрист.
Біографія
Закінчив 1864 університет у Пешті. Учасник сербського молодіжного культурно-освітнього руху «Омладина» (1866—1872), зазнав переслідування австрійської влади.
В історичних драмах «Максим Црноєвич» (1866) та «Пера Сегединац» (1882) створив образ «сербського Гамлета».
Видав три збірки «Віршів» (1873, 1874, 1909), у яких поєднав фольклор із зразками класичної і європейської поезії.
Першим запровадив у сербській поезію античні мотиви та образи (алегоричні вірші «Розмова», «Прометей», «Адріатичний Прометей» та інші), експериментував із вільним віршем. Цілком модерністськими є вірші «Між дійсністю і сном», «Виникнення пісні» (обидва — 1863).
Літературно-критична праця «Засади прекрасного у світі» (1880) написана з позицій ідеалістичної естетики. Згодом виступив проти демократичних ідей у літературі.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.