Лана Дель Рей

Елізабет виросла в місті Лейк-Плесід в штаті Нью-Йорк. Все дитинство її родина переїжджала: з Алабами в Нью-Джерсі, потім в Нью-Йорк. Живучи в Нью-Йорку Ліззі, як і багато інших музикантів-початківців, вечорами виступала в клубах міста. У 2009 році під ім'ям Ліззі Грант вона випустила мініальбом «Kill Kill».

Широка популярність прийшла до Лани Дель Рей влітку 2011 року після випуску відеокліпу «Video Games», який в Інтернеті переглянули 600 000 разів протягом трьох тижнів. Її голос порівнюють з такими вокалістками, як Nancy Sinatra, Ambrosia Parsley і China Forbes з Pink Martini. Співачка називає свій стиль — «голлівудським седкором». Піар-команда описує її творчість як «кінематографічний темний поп 21-го століття». Лана співає з хрипотою, по-кіношному грає з вимовою слів і ніколи не забуває додати в вокал чуттєвий заклик.

Її пісня «Video Games», опублікована в 2011 році, була відзначена як «Найкращий новий трек» у виданні Pitchfork Media. Перший концерт Лани Дель Рей відбувся в The Box (Нью-Йорк) 21 вересня 2011 року. У тому ж році дебютний сингл «Video Games», і «Blue Jeans», був виданий компанією звукозапису Stranger Records на вінілі 10 жовтня і в цифровому форматі на наступний день, він посів дев'яте місце у Великій Британії і третє — в Нідерландах.

27 січня 2012 року в США вийшов її альбом «Born to Die».

Разом з мініальбомом «Paradise» Лана оголосила про запуск короткометражного фільму під назвою «Tropico»[2]. Фільм був знятий наприкінці червня 2013 року. Режисером фільму став Ентоні Мандлер[3].

22 листопада 2013 року офіційний трейлер «Tropico» був випущений; в кінці трейлера було оголошено те, що фільм буде завантажений на офіційний канал Лани Дель Рей на відеохостингу YouTube 5 грудня 2013 року[4]. Прем'єра короткометражного фільму відбулася 4 грудня у кінотеатрі Cinerama Dome у Голлівуді.

13 червня 2014 року вийшов її третій альбом «Ultraviolence»,

18 вересня 2015 р. вийшов четвертий альбом Лани Дель Рей «Honeymoon»,

21 липня 2017 року вийшов її п'ятий альбом «Lust for Life»

19 березня 2021 року вийшов її сьомий альбом «Chemtrails Over the Country Club»

До визнання під сценічним ім'ям Лана Дель Рей, виступала під псевдонімами: Ліззі Грант (англ. Lizzy Grant), Лана Рей Дель Мар (англ. Lana Rey Del Mar)[5], Спаркл Джамп Роуп Квін (англ. Sparkle Jump Rope Queen)[6], Мей Джейлер (англ. May Jailer)[7]. Під сценічним прізвищем Ліззі Грант вона називала свою музику «гавайським глем-металом»[8], музика «періоду Мей Джейлер» була більш акустичною[9][10].

Лану Дель Рей описали як «самопроголошену гангстерську версію Ненсі Сінатри»; також її музику було відзначено кінематографічністю звуку і посиланням на різні аспекти поп-культури 1950-х і 60-х років. Ноа Леві, головний редактор журналу In Touch Weekly, відзначив, що її відданість і талант безперечні: «Я думаю, що вона піклується про мистецтво, що вона створює. Я думаю, що вона зовсім не прикидається».

Серед своїх музичних впливів Лана Дель Рей приводить в приклад декілька артистів, таких як Брітні Спірс, Елвіс Преслі, Antony and the Johnsons, Френк Сінатра і Eminem.

Улюблені фільми Лани: «Хрещений батько», «Хрещений батько 2» і «Краса по-американськи», які також вплинули на її музичний стиль.

10 червня 2013 року в палаці «Україна» відбувся концерт, на якому Дель Рей представила програму свого нового альбому «Born To Die: Paradise Edition»[11]. Основу релізу становить матеріал з альбому «Born to Die» (2012), а також вісім нових треків.

Альбоми

• Sirens (2004)
• Lana Del Ray aka Lizzy Grant (2010)
• Born To Die (2012)
• Born To Die: The Paradise Edition (2012)
• Ultraviolence (2014)
• Honeymoon (2015)
• Lust for Life (2017)
• Norman Fucking Rockwel (2019)
• Chemtrails Over The Country Club (2021)
• Blue Banisters (2021)

Мініальбоми

• Kill Kill (2008)
• Video Games EP (2011)
• Video Games/Blue Jeans Remix EP (2011)
• Video Games: The Remix EP (2011)
• Born to Die: The Remix EP (2012)
• Lana Del Rey (2012)
• Blue Jeans: The Remix EP (2012)

Сингли

• Video Games (2011)
• Born To Die (2012)
• Off to the Races (2012)
• Blue Jeans (2012)
• Carmen (2012)
• Summertime Sadness (2012)
• National Anthem (2012)
• Blue Velvet (2012)
• Ride (2012)
• Dark Paradise (2013)
• Burning Desire (2013)
• Young and Beautiful (2013)
• West Coast (2014)
• Shades of Cool (2014)
• Ultraviolence (2014)
• Brooklyn Baby (2014)
• Big Eyes (2014)
• High by the Beach (2015)
• Terrence Loves You (2015)
• Honeymoon (2015)
• Music to Watch Boys To (2015)
• Salvatore (2015)
• Love (2017)
• Lust for Life (2017)
• White Mustang (2017)
• Doin Time (2019)
• Let Me Love You Like A Woman (2020)
• Chemtrails Over The Country Club (2021)

• Офіційний сайт(англ.)
• Музика, що надихає Лану Дель Рей(англ.)