Національний палац мистецтв «Україна»

Національний палац мистецтв «Україна»
вигляд з боку протилежного до станції метро «Палац Україна»
вигляд з боку протилежного до станції метро «Палац Україна»
50°25′20″ пн. ш. 30°31′16″ сх. д.
Країна  Україна
Місто
Київ
Адреса
03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 103
Підпорядкування Державне управління справами
Архітектор Є. О. Маринченко, П. Н. Жилицький, І. Г. Вайнер
 Висота 28 м
Власник Державне управління справами
Місткість основна зала: 3 714
мала зала: 240
Тип концертна зала
Статус національний
Відкрито 17 квітня 1970
Оф. відкриття 17 квітня 1970
Роки роботи 1970 - донині
Перебудовано 1996
Колишні назви Кіно-Концертна Зала (ККЗ)
Палац культури «Україна»
Палац «Україна»
Національний палац «Україна»
Репертуар концертні заходи
Керівництво Т.в.о. генерального директора Андрій Видиш[1]
Сайт палацу
Ідентифікатори і посилання
 Національний палац мистецтв «Україна» у Вікісховищі

Національний палац мистецтв «Україна» — найбільша концертно-мистецька установа Києва та України, основне місце проведення концертів та політичних заходів у столиці.

Юридично підпорядкований Державному управлінню справами.

Розташування

Національний палац мистецтв «Україна» розташований у Печерському районі Києва по вул. Великій Васильківській, 103, неподалік станції метро, названої на честь палацу —   «Палац Україна».

Історія

Палац споруджений у 1965 —1970 роках на місці колишнього ринку на Великій Васильківській вулиці.

Архітектори проєкту: Є. О. Маринченко, П. Н. Жилицький (лауреати Державної Шевченківської премії 1971 року), І. Г. Вайнер, інженери: П. Булаєвський, В. Сидоренко.

Автор інтер'єрів: архітектор І. Й. Каракіс. Головна проєктна організація — державний проєктний інститут «Київпромбуд».

Запроєктований у першу чергу як місце проведення з'їздів Комуністичної партії України (на зразок Палацу з'їздів у Кремлі в Москві), і в другу чергу як концертна зала. Урочисто відкритий 17 квітня 1970 року до 100-річчя від дня народження В. Леніна.

У 1996 році був виконаний капітальний ремонт, побудований новий прес-центр. У 1998 палац отримав статус «Національного»[2].

1996 року занесений до списку пам'яток архітектури України (ДРНПУ)[3].

Архітектура

Палац збудований у формі трапеції та вміщує понад 300 приміщень, різних за величиною та функціональним призначенням. Його розміри:

  • 50×80×90 м
  • висота: 28 м
  • об'єм: 152 тис. м³

Основна концертна зала

Зала для глядачів створена у вигляді амфітеатру з одним ярусом балкону. Розрахована на 3 714 місць.

Внутрішні розміри:

  • довжина: 54 м
  • ширина: 48 м
  • висота: 18 м

Мала зала

Багатофункціональна зала, яка дозволяє проводити різні за форматом і задумом заходи.

  • Площа — 280 м²
  • Сцена — 8×4 м
  • Місткість — 240 місць

Формати зали
  • Концерт-хол: концерти, спектаклі, моно вистави, церемонії нагородження, презентації творчих вечорів, випускних вечорів.
  • Прес-центр: прес-конференції, наради, ділові зустрічі
  • Павільйон: фотосесії, виставки, презентації
  • Ринг: спектаклі, спортивні змагання, майстер-класи
  • Бенкетна зала: бенкети і фуршети з концертною програмою, презентації

Використання палацу

Першою великою подією став 42-й конкурс Міс Європа 1997, який відбувся 6 вересня 1997 року.[4][5]

На сцені концертного комплексу палацу виступали такі всесвітньо відомі виконаці: Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов'яненко, Лучано Паваротті, Хосе Каррерас, Монсеррат Кабальє, Крістіна Агілера, Енріке Іглесіас, Софія Ротару, Лана Дель Рей, Гері Мур, Ванесса Мей, Джо Кокер, Емма Шаплін, Nightwish, Scorpions, Тото Кутуньйо, Томас Андерс, Хуліо Іглесіас, Х'ю Лорі, Кріс Рі, Алессандро Сафіна, Енніо Морріконе, Янні, Пако де Лусія, Мірей Матьє, Стінг, Патрісія Каас, Араш, Гелена Йосефссон, Джон Лорд, Кейко Мацуї, Океан Ельзи, Майкл Болтон, Сіл, Серж Танкян, Il Divo, Рінго Старр, Карлос Сантана, Стів Вей, Джо Сатріані, Стів Морс та інші.

Керівники палацу

Тривалий час, з 2001 до 2005 року палац очолював Седун Микола Васильович, Заслужений працівник культури України[6].

1998–2001 роки: генеральний директор-художній керівник Андріанов Віктор Михайлович.

Директором палацу від 2005 до 2010 був Микола Мозговий.[7]

З 8 лютого 2013 — генеральний директор Кулиняк Михайло Андрійович. Художнім керівником призначено Віолетту Мозгову — вдову багаторічного гендиректора НП «Україна» Миколи Мозгового.[8].

З 2014 — генеральний директор і художній керівник Інна Костиря.

Дивись також

Мистецькі установи Державного управління справами:

Примітки
  1. Сайт ДУС
  2. Указ Президента України від 22 квітня 1998 року № 343/98 «Про надання статусу національного Палацу „Україна“»
  3. Постанова Кабінету міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 943 «Про включення Палацу культури „Україна“ в м. Києві до списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави»
  4. http://www.ukrweekly.com/old/archive/1997/379703.shtml
  5. http://www.pageantopolis.com/1990-1999-8.html
  6. Станом на лютий 2015 — Седун Микола Васильович Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine. працює заступником директора Національного ансамблю танцю імені Павла Вірського
  7. Микола МОЗГОВИЙ: Артистам все одно за кого співати, — аби гроші платили. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 6 липня 2012.
  8. http://dt.ua/POLITICS/kulinyaka-priznacheno-gendirektorom-palacu-ukrayina.html

Джерела

Посилання

В 1996 році проєктні інститути "ДіпроЦивільПромБуд" та ". Київпроект" здійснили проєкт реконструкції "Палацу"Україна". Автор реконструкції від "ДіпроЦивільПромБуду" був Думчев, а авторами благоустрою та реконструкції інж.мереж: архітектори Чекмарьов В.Г.,та Черній К.С. і інж.Дуднік С.П.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.