Берг Лев Семенович
Берг Лев Семенович | |
---|---|
рос. Лев Семёнович Берг | |
Народився |
2 (14) березня 1876 Бендери |
Помер |
24 грудня 1950[1][2][…] (74 роки) Комарово (Санкт-Петербург), Курортний район, Ленінград, РРФСР, СРСР або Ленінград, РРФСР, СРСР |
Поховання | Літераторські мостки |
Країна | СРСР |
Діяльність | біолог, мандрівник-дослідник, географ, зоолог, іхтіолог |
Alma mater | Московський університет |
Галузь | географія, іхтіологія, зоологія |
Заклад | Імператорський Санкт-Петербурзький університетd і Російське географічне товариство |
Звання | Професор Петербурзького у-ту, дійсний член Академії Наук СРСР[3] |
Вчителі | Анучин Дмитро Миколайович |
Відомі учні | Ян Ларрі, Анатолій Ісаченко |
Членство | Російська академія наук і Академія наук СРСР |
Діти | Берг Раїса Львівнаd |
Нагороди | |
написав понад 600 праць | |
Берг Лев Семенович у Вікісховищі |
Лев Семе́нович Берг (нар. 2 (14) березня 1876, Бендери — 24 липня 1950) — російський радянський географ та біолог.
Життєпис
Народився у Бендерах (Молдова). У 1898 закінчив Московський університет. У 1909 за монографію «Аральське море» здобув ступінь доктора географії. З 1928 — член-кореспондент АН СРСР, з 1934 — заслужений діяч науки РРФСР, з 1946 — академік. Берг брав активну участь у роботі Всесоюзного географічного товариства (з 1940 — президент); створив вчення про географічний ландшафт як предмет вивчення фізичної географії; продовжив і поглибив вчення В. В. Докучаєва про природні зони. Також Берг відомий як історик географічної науки.
Написав багато (понад 650) робіт з біогеографії, лімнології, іхтіології, гідробіології, етнографії, а також з геології, геоморфології і палеогеографії. У галузі загальної біології Берг висунув у 1922 теорію розвитку живої природи (теорія номогенезу), що була піддана різкій критиці як ідеалістична і антидарвіністська. Берг висунув гіпотезу ґрунтового походження лесу, вивчав природу УРСР і Молдавської РСР. У 1912—14 досліджував рельєф колишньої Чернігівської губернії. У статтях і монографіях Берга дається опис ландшафтних зон УРСР.
Твори
- (рос.)Природа СССР. К.-Х., 1937;
- (рос.)Географические зоны Советского Союза. В 2 т. Изд. 3. М., 1947—52 (1947 — 54[3]).
- (рос.)Рыбы пресних вод СССР и сопредельннх стран. В 2 т. М.—Л., 1948—49.
- (рос.)Очерки по физической географии. М.—Л., 1949.
- (рос.)«Бессарабия. Страна — люди — хозяйство» 1918 і «Население Бессарабии, этнографический состав и численность» 1923[3]
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Українознавства Київ 1993 (ст. 112)
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.