Ларрі Еванс

Еванс народився в Мангеттені 22 березня 1932 року. У 14 років поділив 4-5-е місця на чемпіонаті Marshall Chess Club. Наступного року впевнено виграв його, ставши наймолодшим чемпіоном цього клубу до тоді. Також він поділив 2-е місце на чемпіонаті США серед юніорів, про що було написано у вересневому номері журналу Chess Review 1947 року. В 16 років узяв участь у чемпіонаті США 1948, поділивши там 8-е місце[5]. Поділив 1-е місце з Артуром Бісґаєром на чемпіонаті США серед юніорів 1949 року. До 18 років Еванс виграв чемпіонат Штату Нью-Йорк, а також індивідуальну золоту медаль на шаховій олімпіаді 1950 у Дубровнику. На ній він набрав 90 відсотків очок (8 перемог і 2 нічиї) на 6-й шахівниці і поділив 1-е місце з югославом Браславом Рабаром в абсолютному заліку[6].

Ларрі Еванс (1964)

1951 року Еванс уперше виграв чемпіонат США, випередивши Самуеля Решевського, який поділивr 3–4-е місця на чемпіонаті світу 1948[7]. Наступного року вдруге став чемпіоном, здолавши в титульному поєдинку Германа Стейнера[8]. Він вигравав національний чемпіонат ще тричі: в 1961–62, 1967–68[9] і 1980 (поділив першість із Волтером Брауном і Ларрі Крістіансеном[10][11][12].

1952 року ФІДЕ присудила Евансу звання міжнародного майстра, а в 1957 році гросмейстера. 1956 року державний департамент США призначив його «шаховим послом».

Еванс грав добре на багатьох змаганнях у США в 1960-70-х роках, але нечасто брав участь у міжнародних змаганнях за кордоном і менш успішно. Вигравав відкритий чемпіонат США в 1951, 1952, 1954 (поділив першість з Артуро Помаром, але виграв звання на тай-брейку), 1971 (поділив першу сходинку з Волтером Брауном). Крім того виграв перший турнір Lone Pine International 1971 року[13].

Представляв США на восьми олімпіадах впродовж 26 років. Виграв індивідуальну золоту медаль 1950, срібну — 1958 і бронзову — 1976. Крім цього допоміг команді загалом здобути золоті нагороди 1976 і срібло 1966[14][15][16].

Серед його найкращих результатів за кордоном дві перемоги на відкритому чемпіонаті Канади: 1956 року в Монреалі та 1966-го в Кінгстоні. 1975 року поділив 1-2-е місця в Портімау на турнірі Portugal International[17], 1967-го 2-3-є з чемпіоном світу Тиграном Петросяном, позаду Яна Гейна Доннера у Венеції[18]. Однак його перша і остання спроба в циклі чемпіонату світу закінчилась 14-м місцем (10/23) на міжзональному турнірі 1964 в Амстердамі[19].

Еванс ніколи більше не брав участь в чемпіонському циклі і зосередився на допомозі своєму співвітчизникові Боббі Фішеру під час його підготовки до матчу за світову шахову корону. Він був секундантом Фішера в кандидатських матчах, завдяки яким той здобув право зіграти у матчі 1972 року проти Бориса Спаського, але не був секундантом у самому матчі після суперечки з Фішером.