Ларс Онсагер

Ларс Онсагер
Народився 27 листопада 1903(1903-11-27)[1][2][…]
Христіанія, Норвегія
Помер 5 жовтня 1976(1976-10-05)[3][4][…] (72 роки)
Корал-Ґейблс, Маямі-Дейд, Флорида, США[5][6]
Поховання Grove Street Cemeteryd
Місце проживання Осло
Країна  США
Національність норвежець
Діяльність фізик, інженер, професор, хімік, фізик-теоретик, викладач університету
Alma mater Норвезький технологічний інститут
Галузь фізична хімія
Заклад Технічна школа Цюриха
Університет Дж. Гопкінса
Браунський університет
Єльський університет
Університет Маямі
Ступінь доктор хімічних наук і доктор технічних наук (1960)
Науковий керівник Петер Дебай
Аспіранти, докторанти John Frederick Nagled[7], Joseph Lee McCauleyd[7], Stefan Machlupd[7] і John Lester Greenstadtd[7]
Членство Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[8] і Американське фізичне товариство[8]
Діти Erling Onsagerd
Нагороди Нобелівська премія з хімії (1968)
Премія Румфорда (1953)
Автограф
 Ларс Онсагер у Вікісховищі

Ларс Онсагер (англ. Lars Onsager; 27 листопада 1903 Осло, Норвегія — 5 жовтня 1976, Корал-Ґейблз, США) — американський фізико-хімік норвезького походження. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1968 року та премії Румфорда Американської академії мистецтв і наук 1953 року.

Біографія

Онсагер навчався хімічній інженерії в Норвезькому технологічному інституті. В 1925 році він зробив поправку до теорії електролітів Дебая-Хюкеля. Після цього він працював асистентом Хюкеля в Політехнічній федеральній школі в Цюриху до 1928 року. В 1928 році один семестр викладав в Університеті Джонса Гопкінса. Після цього працював у Браунському університеті. Від 1933 до 1972 року був науковим співробітником в Єльському університеті, де спочатку мав захистити докторську дисертацію. В 1947 році був обраний до Національної академії наук США. Після виходу на пенсію був призначений визначним університетським професором Університету Маямі в Центрі теоретичних досліджень.

У 1968 році отримав Нобелівську премію «за відкриття співвідношень взаємності в необоротних процесах, що мають принципово важливе значення для термодинаміки необоротних процесів».[9]

Див. також

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. H. Christopher Longuet-Higgins, Fisher M. E. Lars Onsager: November 27, 1903–October 5, 1976 // J. Stat. Phys. / J. Lebowitz — Springer Science+Business Media, 1995. — Vol. 78, Iss. 1-2. — P. 605–640. — ISSN 0022-4715; 1572-9613 — doi:10.1007/BF02183371
  4. Niss M. History of the Lenz-Ising Model 1920?1950: From Ferromagnetic to Cooperative Phenomena // Arch. Hist. Exact Sci. — Springer Science+Business Media, 2004. — Vol. 59, Iss. 3. — P. 267–318. — ISSN 0003-9519; 1432-0657 — doi:10.1007/S00407-004-0088-3
  5. https://link.springer.com/content/pdf/10.1007%2F978-94-007-7799-6_13.pdf
  6. https://link.springer.com/content/pdf/10.1007/s000160050042.pdf
  7. Математична генеалогія — 1997.
  8. NNDB — 2002.
  9. Нобелівська премія з хімії 1968 року. Nobelprize.org. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 27 липня 2010.(англ.)

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.