Лащонов Федір Серафимович

Фе́дір Серафи́мович Лащо́нов (нар. 4 листопада 1950, Ровеньки, Луганська область, УРСР, СРСР) — радянський і український волейболіст. Нападник. Універсальний гравець, який однаково вдало проводив атаки з усіх зон нападу. Володів широким арсеналом кистьових ударів, часто використовував удар «блок-аут». Виступав за команду «Зірка» (Луганськ/Ворошиловград), тренер Салін Валентин Іванович. Олімпійський чемпіон (XXII Літні Олімпійські ігри 1980, Москва) у складі збірної СРСР.[1][2]

Лащонов Федір Серафимович
Федір Серафимович Лащонов
Загальна інформація
Громадянство  Україна
 СРСР
Народження 4 листопада 1950(1950-11-04) (71 рік)
Ровеньки, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 198 см
Вага 94 кг
Спорт
Країна  СРСР Україна
Вид спорту волейбол
Спортивне звання Заслужений майстер спорту СРСР
Команда «Зірка» (Луганськ/Ворошиловград)
Участь і здобутки
Нагороди
Спортивні медалі
Представник  СРСР
Волейбол
Олімпійські ігри
Золото 1980 Москва у складі команди

Життєпис

Гравець команди «Зірка» (Луганськ/Ворошиловград) (1967—1984). У своїй грі команда «Зірка» дотримувалася гострокомбінаційного стилю, із частою зміною місць нападниками.[3] Ф. Лащонов бронзовий призер чемпіонатів СРСР 1976 і 1979, переможець Кубка володарів кубків ЄКВ 1973.

У збірній СРСР в офіційний змаганнях виступав у 1977—1980 роках. В її складі: олімпійський чемпіон 1980, чемпіон світу 1978, переможець розіграшу Кубка світу 1977, дворазовий чемпіон Європи (1977 і 1979).

Завершивши ігрову кар'єру, Ф. Лащонов працював тренером. Очолював жіночі команди: 1984—1993 — «Іскра» (Ворошиловград/Луганськ), 1993—1994 — «Еджзачібаші» (Стамбул, Туреччина), 1995—1996 — «Хапоель» (Кір'ят-Ям, Ізраїль), 1996—1997 — «Бешікташ» (Стамбул, Туреччина), 2003—2005 «Сєвєродончанка» (Сєвєродонецьк, Україна), 2005—2008 і з 2009 — «Іскра» (Луганськ, Україна). У 2001—2003 — тренував чоловічу збірну Пакистану. Головний тренер чоловічих команд: 1994—1995 і 1997—2000 «Динамо» (Луганськ, Україна), 2000—2001 «Азот» (Черкаси, Україна).

Як головний тренер приводив свої команди до звання чемпіонів України (1992 — «Іскра» Луганськ — жінки), Туреччини (1994 — «Еджзачібаші» Стамбул — жінки), Ізраїлю (1996 — «Хапоель» Кірьят-Ям — жінки).

Почесний громадянин Луганська (2007).

Федір Лащонов частий почесний гість волейбольних змагань в Україні; він один із засновників Громадської організації «Луганська обласна рада ветеранів спорту» (ГО «ЛОРВС»).[4][5][6][7][8]

Примітки

  1. Финал Олимпиада 80[неякісний носій] (рос.)
  2. https://www.youtube.com/watch?v=kc8Uqk6vfsk ОЛИМПИАДА 1980 СБОРНАЯ СССР по волейболу (рос.)
  3. http://sportfiction.ru/books/spravochnik-quot-voleybol-quot/?bookpart=190916 (рос.)
  4. На Луганщину повертаються всеукраїнські змагання // Вісті Луганщини № 37 (43), 2017
  5. На пороге Чемпионата Украины среди женских команд первой лиги по волейболу сезона 2018—2019 // ЭДС, 22.10.2018
  6. https://zik.ua/news/2014/12/26/u_finali_cholovichogo_kubka_ukrainy_z_voleybolu_gratymut_dva_harkivski_kluby_552401 Кубок України з волейболу серед чоловіків 2014 року, присвячений олімпійському чемпіону Федору Лащонову (укр.)
  7. http://rofv.org/novini-ukrainskii_ta_svitovii_voleibol/himik-volodar-kubka-ukraini.html «Хімік» — володар Кубка України(укр.)
  8. https://dn.gov.ua/ua/news/u-kramatorsku-projshov-xx-turnir-z-volejbolu-na-pryzy-olimpijskogo-chempiona-stanislava-lyugajlo У Краматорську пройшов XX турнір з волейболу на призи олімпійського чемпіона Станіслава Люгайло(укр.)

Джерела

  • Волейбол: Справочник / Сост. А. С. Эдельман. — М.: Физкультура и спорт, 1984. — 224 с.(рос.)
  • Волейбол: Энциклопедия // Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск: Компания «Янсон», 2001.
  • Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925—2000 гг. факты и комментарии. — Харьков, ХГАДИ. — 2004. — 372 с.
  • 80 років волейболу України. Літопис-хронологія 1925—2005 р.р. // за заг.ред. Єрмакова С. С. — Київ, ФВУ. — 2005. — 96 с.
  • 90 років волейболу в Україні: в 2 т. Т. 1 / уклад. В. В. Туровський, В. О. Трофимов; Федерація волейболу України. — Ювілейне видання. — Київ: Видавничий дім «Новий Час», 2015. — 160 с. : іл.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.