Лебідь Григорій Юхимович

Ле́бідь Григо́рій Юхи́мович (нар. 25 грудня 1911 — † 28 червня 1988) — учасник Радянсько-німецької війни, командир взводу 17-го окремого армійського інженерного батальйону (53-тя армія, Степовий фронт), Герой Радянського Союзу (1944).

Григорій Юхимович Лебідь
Народження 25 грудня 1911(1911-12-25)
Лук'янівка
Смерть 28 липня 1988(1988-07-28) (76 років)
Лук'янівка
Країна Російська імперія→ СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ  інженерні війська
Роки служби 1933–1935, 1941–1945
Звання  Старший лейтенант
Формування 17-й окремий армійський інженерний батальйон
Командування командир взводу
Війни / битви Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна
Нагороди

Біографія

Народився 25 грудня 1911 року в селі Лук'янівка Баштанського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1944 року.

Після закінчення початкової школи працював у колгоспі.

У 1933–1935 роках проходив військову службу в лавах РСЧА. Вдруге мобілізований у 1941 році Привільнянським РВК Миколаївської області.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Північно-Західному, Степовому та 2-му Українському фронтах.

Командир взводу 17-го окремого армійського інженерного батальйону 53-ї армії Степового фронту лейтенант Лебідь Г. Ю. особливо відзначився під час форсування річки Дніпро. Протягом 1-10 жовтня 1943 року, південно-східніше Кременчука, під вогнем противника на човнах і поромі успішно здійснював переправу стрілецьких підрозділів на правий беріг Дніпра. Коли поромного троса було перебито, протягом години натягнув новий трос і відновив переправу військ на захоплений плацдарм.

Наприкінці війни обіймав посаду начальника артилерійсько-технічного забезпечення 245-го інженерно-саперного Дністровського батальйону 54-ї інженерно-саперної Бухарестської ордена Кутузова бригади. Двічі був поранений (у 1942 та 1944 роках).

У 1945 році старший лейтенант Г. Ю. Лебідь вийшов у запас.

Оселився в рідному селі. Працював ковалем у місцевому колгоспі.

Помер 28 червня 1988.

Нагороди

За мужність і відвагу, виявлені в боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року командирові взводу лейтенантові Лебідю Г. Ю. присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка»[1][2].

Нагороджений також орденами Жовтневої революції, Червоного Прапора (16.07.1942[3]), Трудового Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (05.10.1943[4], 06.04.1985), орденами Червоної Зірки (23.05.1945[5]), «Знак Пошани», медалями.

Література
  • Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982, стор. 170–173.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т., Т.1 — Москва: Воениздат, 1988.
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Примітки
  1. Нагородний лист на представлення Г. Ю. Лебідя до звання Героя Радянського Союзу(рос.)
  2. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 5 марта (№ 13 (273)). — С. 1
  3. Нагородний лист Г. Ю. Лебідя на нагородження орденом Червоного Прапора(рос.)
  4. Нагородний лист Г. Ю. Лебідя на нагородження орденом Вітчизняної війни 1 ступеня(рос.)
  5. Нагородний лист Г. Ю. Лебідя на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.