Левицький Тимофій Якович

Народився в селі Каланчак, Херсонської області, тут жив, вчився, працював механізатором, у 1940 році був призваний до лав Радянської Армії. На фронт потрапив з перших днів війни – з червня 1941 року, незважаючи на молодість, був дуже відважним, одержав багато бойових нагорд[1].

Подвиг здійснив 4 грудня 1944 року при форсуванні річки Дунай поблизу м. Ерчі (Угорщина). Це була надзвичайно смілива операція. Від її здійснення залежало виконання завдання поставленого перед 108 гвардійською Червонопрапорною ордена Суворова стрілецькою дивізією. Бійці, якими командував Т.Я. Левицький, забезпечили форсування Дунаю, собою прикрили переправу радянських військ через річку.

У нагородному листі говориться, що успішно проведена операція – результат умілого командування, хоробрості і стійкості особисто командира десантної групи сержанта Т.Я. Левицького.

За виявлені героїзм і відвагу при форсуванні Дунаю Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 гвардії сержант Тимофій Левицький посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна і Слави 2-го і 3-го ступенів, медаллю «За відвагу»[2].

Загинув у боях за Будапешт 9 березня 1945 року. Похований у румунському селі Сельгаздьхоз[1].

В селищі Каланчак є вулиця названа в честь Левицького, а також біля будинку культури мікрорайону Партизан у 1969 році встановлено його бюст.