Каланчак (смт)

Лежить на річці Каланчак, за 23 км від залізничної станції Каланчак.

Населення: 9,1 тисяч.

Засновано 1794. Селище міського типу від 1967.

Середня температура січня: +2,7°. Середня температура липня: +23,4°. Опадів 314 мм на рік.

Площа зелених насаджень — 133,4 га.

Маслозавод, харчосмакова фабрика.

Походження назви селища трактується по-різному. Наприклад, Є. П. Шевельов у статті «Про деякі городки і кургани в Дніпровському повіті Таврійської губернії» зазначає: «… за сім верстов од скарбового села Каланчак є невелике старовинне укріплення, котре навколишні жителі називають городком». Це укріплення в татар називалося «Кале-Кучук» (мала фортеця). Тому нібито і саме село дістало назву «Каланчак».

У середні віки у степовій Таврії цілу низку назв створили тюрські родові об'єднання. Розшифрувати їх важко, бо нерідко першопоява переозвучувалась, як у староукраїнських, так і в мусульманських джерелах. Типовий приклад — Каланчак. Це найменування має ряд варіантів: Каланчак (літопис Самовидця), Колончик (реаляція 1750 р.), Колончак (у різних документах), Канлинчак, Канилчак (у турецьких рукописах), Какличик (Ф. Брун), Количка (нім. автор Туеман, що написав розвідку «Кримське ханство» 1784 р.).

У другій половині XVI ст. поблизу теперішнього Каланчака, неподалік від кам'яного мосту відбулась сутичка між козацьким військом під проводом Богдана Ружинського та татарами на чолі з Девлет-Гіреєм. Бій закінчився перемогою козаків, розбиті татари відступили. Ружинський, відрізавши частину відступаючих, погнав їх до Каланчацького лиману. У вирішальний момент він увів у бій кінний резерв і знищив ті чамбули, що були притиснуті до затоки, не дозволивши ханові прийти їм на допомогу.

Станом на 1886 рік в селі мешкало 4100 осіб, налічувалось 640 дворів, існували православна церква, школа та 5 лавок[2].

На початку ХХ ст. у Каланчаку почали з'являтися перші промислові підприємства для переробки сільськогосподарських продуктів. Протягом 1899—1913 рр. в селі з'явилось п'ять парових млинів, дві олійниці. Діяло 2 цегельні заводи, що давали додатково і черепицю.

Торгівлю вели більше двох десятків дрібних лавок, з річним оборотом до 140 тис. крб.

З 1873 року в Каланчаку працює щорічний ярмарок, де продавалась худоба, коні, продукти землеробства, кожухи, мануфактура. А з 1887 р. щонеділі став збиратися базар.

У 1843 році було відкрито церковно-приходську школу на два класи. Медичного ж закладу на селі не було 68 років. Земську лікарню на 8 ліжок відкрили тільки в 1911 році. Її обслуговував один лікар.

Приватна аптека діяла на селі з 1903 року.

У 1912 році було відкрито першу бібліотеку.

5 травня 1931 року було засновано газету «Слава Праці», що друкується і понині.

За період Другої Світової війни приблизно 2000 каланчакців-солдатів брали участь у бойових діях, з них 1549 осіб загинуло.

21 березня 2014-го загинув біля селища Каланчак внаслідок вибуху самохідної артилерійської установки солдат 26-ї бригади Олександр Мартинюк. Згідно з висновками комісії, вибух стався через потрапляння невідомого пристрою в башту САУ. З п'яти членів екіпажу троє зазнали опіків, механік-водій залишився неушкодженим.

• Свято-Преображенська парафія УПЦ МП
• Парафія усіх Святих Землі Української ПЦУ

У Каланчаку народилися

• Тимофій Якович Левицький — військовик. Герой Радянського Союзу (1945, посмертно). Учасник Другої Світової Війни.
• Береза Олександр Григорович — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Командир відділення, 79-а аеромобільна бригада. 24 січня 2015 р. загинув у бою за Донецький аеропорт під час мінометного обстрілу терористами. Похований в смт Каланчак.
• Мілько Володимир Єфремович — український радянський скульптор.
• Дніпровський Іван — письменник.

Каланчацьку загальноосвітню школу І — ІІІ ступенів № 1 ім. Н. К. Крупської закінчив Ігор Кондратюк.

У Каланчаку проживали: Іржик Юрій Іванович — молодший сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України, (21-й окремий мотопіхотний батальйон, 56-а окрема мотопіхотна бригада, псевдо «Йожик»). Загинув 23 травня 2016 р. під час мінометного обстрілу Павлопіль (Волноваський р-н, Донецька область). Похований у смт Каланчак Херсонської області.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 511.
• Географічна енциклопедія України. — Т. 2. — К., 1990. — С. 89.

• Погода в селищі
• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• сайт Каланчака
• сайт Каланчацької ЦБС^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гончара