Левтова Марина Вікторівна
Мари́на Ві́кторівна Ле́втова (рос. Левтова Марина Викторовна; *27 квітня 1959 — †27 лютого 2000) — радянська і російська кіноактриса. Заслужена артистка Росії (1999).
| Левтова Марина Вікторівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Зображення | ||||
| Народилася |
27 квітня 1959[1] Q20625938?, Мегіно-Кангаласький улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР | |||
| Померла |
27 лютого 2000 (40 років) Одинцово, Московська область, Росія | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1982) | |||
| Роки діяльності | з з 1976 | |||
| У шлюбі з | Мороз Юрій Павлович | |||
| Діти | Мороз Дарія Юріївна | |||
| IMDb | nm0506305 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Біографія
Марина Вікторівна Левтова народилася 27 квітня 1959 року в Мегіно-Кан-Галаському району Якутії в сім'ї лікаря. Через розпорядження певних владних структур батько Левтової був змушений переїхати сюди ще до народження дочки. Згодом сім'я Левтових переїхала до Ленінграда, де пройшло дитинство і юність Марини.
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії.
З 1982 року — актриса кіностудії ім. М. Горького.
Фільмографія
Знялась у 50 фільмах:
- «Ключ без права передачі» (1976, Юля)
- «Тихі трієчники» (Алина Вадимівна)
- «Старі друзі» (Милочка)
- «Останній шанс» (1978, Надя Ніколаєва, учениця ПТУ, комсорг)
- «Коник» (1978, Ніна Головачова, подруга Олени)
- «Рідна справа» (1979)
- «Моя Анфіса» (1979, Анфіса)
- «Рафферті» (1980, Енн, дочка Рафферті)
- «Юність Петра» (1980, Ольга Буйносова)
- «На початку славних справ» (1980, Ольга Буйносова)
- «Кожен третій» (1980, Маша)
- «На чужому святі» (1981, Лариска)
- «Тричі про кохання» (1981, Лена, бібліотекар)
- «Інспектор ДАІ» (1982, вчителька історії Катерина Іванівна)
- «Владивосток, рік 1918» (1982, Шура, дружина Суханова)
- «Пацани» (1983, подруга Кості)
- «Життя Берліоза» (1983, Люба)
- «З життя начальника карного розшуку» (1983, суддя)
- «Клітка для канарок» (1983, працівниця вокзального телеграфу)
- «ТАРС уповноважений заявити...» (1984, Ольга)
- «Ще люблю, ще сподіваюся» (1984, Люся)
- «Милий, любий, коханий, єдиний...» (1984, мати Даші)
- «Віра, надія, любов» (1984)
- «Про кота...» (1985, Принцеса)
- «Секунда на подвиг» (1985, Раїса Новиченко)
- «Нагородити (посмертно)» (1986, Іра Алексєєва)
- «Державний кордон. Рік Сорок перший» (1986, Ольга Бєлова)
- «Таємниці мадам Вонг» (1986, шантажистка)
- «Перекид через голову» (1987, Ніна Максимівна, Асіна вчителька)
- «Візит до Мінотавра» (1987, перша дружина Страдіварі)
- «Лілова куля» (1987, Царівна-жаба)
- «Нехай я помру, господи…» (1988, вихованка дитбудинку)
- «У бору брусниця» (1989, Олена, молода дружина Михайла)
- «Підземелля відьом» (1990, Біллегуррі (Белогурочка) — дочка і спадкоємиця вождя дружнього Землі племені)
- «Час печалі ще не прийшов» (1995) тощо.
Також знімалась в українських кінокартинах:
- «Напередодні прем'єри» (1978, Лера)
- «Наближення до майбутнього» (1986, Саша Крапивіна)
- «Любочка» (1984, т/ф, Любочка)
- «Каталажка» (1990)
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
Література
- Андреев. Дорога к главной роли // Зкран-87. М., 1987. — С.135—140;
- Голубцов В. Марина Левтова і Юрій Мороз // Новини кіноекрана. 1989. № 4. — С.12-13;
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.171.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.