Левітін Єфроїм Якович

Єфроїм Якович Левітін (27 липня 1900(19000727), місто Смоленськ, тепер Смоленської області, Російська Федерація — розстріляний 2 вересня 1937) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Дніпропетровського і Криворізького міських комітетів КП(б)У, голова Запорізької міської ради. Член ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р.

Левітін Єфроїм Якович
Народився 27 липня 1900(1900-07-27)
місто Смоленськ, тепер Російська Федерація
Помер 2 вересня 1937(1937-09-02) (37 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність єврей
Діяльність політик
Alma mater Комуністичний університет імені Я. М. Свердловаd і Інститут червоної професури
Знання мов російська
Партія ВКП(б)

Біографія

Народився в родині єврейського кустаря. Закінчив початкову школу. З 1908 по 1915 рік навчався в Смоленському міському вищому початковому училищі.

З тринадцятирічного віку допомагав батькові на малярних роботах, разом з батьком і братом працював маляром в Смоленську.

Член партії меншовиків-інтернаціоналістів (група «Нове життя») з 1917 по 1918 рік.

У квітні — червні 1917 року — член Смоленської ради депутатів, член агітаційної комісії, співробітник конфліктної комісії. У серпні 1917 року переїхав до Харкова, працював чорноробом чавунно-ливарного цеху на заводах «Герліх і Пульстр».

У 1917—1918 роках працював у Харківській міській управі «по каналізації», був чорноробом в Москальовських і Зміївських казармах.

З січня 1919 року служив у 1-му та 2-му Радянських полках, потім у 10-му запасному батальйоні РСЧА. Учасник Громадянської війни в Росії.

Член РКП(б) з квітня 1919 року.

Після передислокації військової частини в Катеринослав обраний секретарем полкового осередку КП(б)У. У бою біля Катеринослава потрапив в полон, але втік через два дні. Зв'язався з підпільним Катеринославським губернським комітетом КП(б)У, відряджений до Харкова для підпільної роботи.

У 1919 році — член Харківського підпільного губернського комітету КП(б)У і революційного комітету, завідувач навчальної частини партійної школи.

У жовтні 1919 року перебрався через лінію фронту біля Курська і був відмобілізований до Червоної армії. Працював слідчим Особливого ​​відділу ВЧК 14-ї армії, слідчим і комендантом Харківської губернської ЧК. Потім перейшов на роботу в політичний відділ 14-ї армії: голова і секретар партійного осередку, політрук, інструктор-організатор політвідділу. Півтора місяця навчався на військово-політичних курсах політичних відділів армії.

У 1920 році — політрук батальйону 536-го полку 60-ї стрілецької дивізії РСЧА під час радянсько-польської війни. У липні 1920 року був поранений на Польському фронті. Кілька місяців лежав у госпіталі в Одесі.

У жовтні 1920 року відряджений «в розпорядження тов. Бурова» згідно телеграми політичного відділу Південного фронту — для закордонного відділу ЦК КП(б) України.

У 1920—1921 роках — кущовий організатор Основ'янського районного комітету КП(б)У, секретар районного комітету комсомолу України.

Влітку 1921 року відряджений до Москви на роботу у ВЦРПС. З серпня по вересень 1921 року — інструктор організаційного відділу ВЦРПС.

З вересня 1921 по червень 1923 року навчався в Комуністичному університеті імені Свердлова, закінчив дворічний «1-й Лекторский» курс.

У 1923 році працював науковим співробітником Комуністичного університету імені Свердлова по кафедрі історичного матеріалізму, був у розпорядженні Обліково-розподільного відділу ЦК РКП(б).

З вересня 1923 року працював на партійній роботі в Брянській губернії. У вересні 1923 — червні 1924 року — пропагандист партійного осередку заводу «Червоний Профінтерн» міста Бєжиці, член Бєжицького повітового комітету РКП(б).

З вересня 1924 по серпень 1928 року навчався в Інституті червоної професури.

Потім — на партійній роботі в Середньо-Волзькому краї. У 1928—1929 роках — відповідальний інструктор Середньоволзького крайкому ВКП(б). У 1929—1930 роках — відповідальний секретар Бугурусланського окружного комітету ВКП(б).

З вересня 1930 по 17 лютого 1933 року — відповідальний секретар Самарського міського комітету ВКП(б). Одночасно член бюро Середньо-Волзького крайового комітету ВКП(б) та член бюро Самарського міського комітету ВКП(б).

У лютому 1933 — 22 грудня 1934 року — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У грудні 1934 року під час партійної чистки знятий із цієї посади «за затиск самокритики і відсутність пильності при підборі працівників міськкому». Працював головою виконавчого комітету районної ради міста Дніпропетровська.

У вересні 1935 — вересні 1936 року — 1-й секретар Криворізького міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

25 жовтня 1936 — червень 1937 року — голова Запорізької міської ради.

У червні 1937 року заарештований органами НКВС. Постановою Запорізького міського комітету КП(б)У від 7 липня 1937 року виключений з партії «як ворог народу, зараз репресований органами НКВС». 25 серпня 1937 року засуджений до розстрілу.

Посмертно реабілітований.

Джерела

  • XІІ з'їзд Комуністичної партії (більшовиків) України 18-23 січня 1934 року. Стенографічний звіт — Партійне видавництво ЦК КП(б)У — 1934 рік
  • Левитин Ефроим Яковлевич


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.