Ленд-канал
Лендканал — це чотири-кілометровий штучний водний шлях, який веде від Вертерзе (початок біля так званого «Лендшпіц» і замку Марії-Лоретто) до центру Клагенфурта. Більша частина каналу проходить паралельно Тарвізерштрассе на півночі (раніше «Лендвег» і «Шіффгассе»); Віллахерштрассе супроводжує його з півдня. На початку Лендканал проходить повз Європапарк-Клагенфурт і Мінімундус. Канал перетинає кілька мостів, деякі з яких є архітектурно та історично значущими. Вулиці на північному березі Лендканалу дуже популярні серед велосипедистів і ролерів. Оскільки він оточений будівлями і тому затінений від Сонця, внутрішня частина каналу часто замерзає взимку і щороку з грудня зазвичай утворює довгий каток недалеко від центру міста.
| Ленд-канал | |
|---|---|
| Lendkanal | |
 | |
| Країна |
 Австрія[1] |
| Початок спорудження | 1527 |
| Початок | Вертерзе |
| Координати | 46°37′23″ пн. ш. 14°17′57″ сх. д. |
| Гирло | Клагенфурт-ам-Вертерзе |
 | |
 Ленд-канал у Вікісховищі | |
Назва «Lend» походить від середньоверхньонімецького "Lände", найпростішої форми внутрішнього порту. Початково створений у 16 ст. як водогін для міського рову та як транспортний шлях для будівельних та опалювальних матеріалів, Лендканал сьогодні слугує місцевою зоною відпочинку.
Створення
Вже в 13-му столітті Генріх і Альберт фон Хайлек (фон Халлег) розробили план з'єднання міста Клагенфурт з Вертерзе каналом. Але це не вдалося через опір монастиря Віктрінг, якому належали відповідні землі. Це сталося лише після того, як місто було подаровано т. зв. «ландштенде» (суспільним станам) імператором Максиміліаном I після нищівної пожежі 1518 року. Вони запланували реконструкцію укріпленого міста, для чого розпочали у 1527 році з копання богемськими робітниками каналу, тоді відомого як «Зееграбен», який мав живити водою міський рів, який був побудований невдовзі після цього, а також місто у випадку пожежі.
Викопаний матеріал утворив дамбу безпосередньо біля каналу і тепер є основою для Віллахерштрассе. На той момент канал мав 4,5 км довжину і досягав міського рову. У 1558 року канал було розширено до ширини у 40 метрів. Це створило сполучення з озером, яке віддавна вважалося важливим транспортним шляхом. У 1580 році на допомогу були залучені навіть венеціанські гондольєри. У ході коаліційних воєн на початку XIX століття французи-загарбники підірвали фортифікаційні стіни та осушили рів. Після того Лендканал закінчується у «Лендгафені».
Судноплавство
Судноплавство на Лендканалі, а також на Вертерзее було до 18 століття монополією ландштенде. Тому 1700 року вони підтримували флот із 100 вантажних суден і незліченну кількість менших барж. Клагенфурт тоді в основному постачався цим водним шляхом: рибу, будівельні матеріали, дерево, цеглу, камінь, вапно та вугілля буксирували до міста, а зерно перевозили через Вертерзе та і далі наземним шляхом до Віллаха. З 1774 року селянам було дозволено привозити ліс до міста на власних суднах.
Розважальні поїздки для знаті були популярні вже в 16-му ст. З 1853 року для пасажирських перевезень використовувався також пароплав. Він мав великий успіх, записи повідомляють про 60 000 перевезених пасажирів 1883 р. У 1920 році було нараховано 300 000 пасажирів, а в 1942 році — Клагенфурт на той час був містом-лазаретом — було навіть 420 тис. Після закінчення Другої світової війни такого вже не було; причиною став трамвай, який курсував прямо біля Лендканалу по Віллахерштрассе до озера. З 1987 року невелике пасажирське судно "Лендвурм" знову ходить у літні місяці від Лендгафена, з зупинками біля Кам'яного мосту, планетарію в Мінімундусі та замку Марії Лоретто, до пристані судноплавства Вертерзе у східній бухті Вертерзе.
Лендгафен
Сьогодні Лендгафен утворює кінець Лендканалу поблизу центру міста Клагенфурт, а в кінці його перетинає Єлизаветинський міст. Сьогодні Лендгафен виглядає дуже ідилічно і тихо, а у попередні століття це було одне з найжвавіших місць у Клагенфурті, тому що тут пропонували на продаж товари, що перевозилися озером. З тих часів залишився Кам'яний рибалка, статуя з зеленого сланцю, яка закликала до гігієнічних правил, які були важливими в той час, щоб продавати лише свіжу рибу. Після довгої одіссеї статуя знаходиться на Бенедиктінерплац з 1988 року, і тому через століття може знову стати свідченням легендарної загрози, що порушення правил ринку каратимуться скам'янінням. Як і в багатьох інших місцях Клагенфурта, навколишні стіни, сходи та пандуси зроблені з портшахського мармуру. У 1864—1866 роках Йозеф і Антон Бірбаум побудували Йоганнескірхе на північній стороні над гавані (довгий час єдина протестантська церква в міст) в неоготичному стилі.
У Лендгафені також знаходився клуб льодових видів спорту «Eislaufverein Wörthersee», заснований у 1890 році, який, як і протестантський ректорат, був сильно пошкоджений бомбардуванням 1944 року та знесений 1953 р. Після того у бараку розташовувався льодовий стадіон для айсштоку, який у 1990-х роках мав поступитися місцем кафе в колишньому трамвайному вагоні, який тепер також демонтували. Фундамент бараку зберігся і сьогодні.
Протягом кількох десятиліть складалися різноманітні плани ревіталізації та використання цього романтичного місця, але до конкретної реалізації досі не дійшло.
Мости
Десять пішохідних або звичайних мостів перетинають Лендканал на маршруті від Лендгафена до Марії Лоретто (наведені у порядку від Лендгафена до озера):
Єлизаветинський міст
Міст Єлизавети був побудований 1856 року Доменіко Венкіарутті і названий на честь тодішньої імператриці Сісі. На радість населення у віці 19 років вона також була присутня на інавгурації моста. Вузький пішохідний міст позначає кінець Лендканалу в Лендгафені і відкриває чудовий вид на озеро та центр міста, який у 19 ст. був особливо популярним серед художників.
Міст Єргіч
Міст Єргіч — а також вулиця імені Фердинанда Єргіча з Клагенфурта, засновника Добровільної пожежної команди в Австрії– є, крім мосту біля пляжу Метніц, одним із найновіших пішохідних та велосипедних мостів через Лендканал. Спочатку він був побудований у 1942 році як дерев'яний міст Службою швидкої технічної допомоги для працівників служби НСДАП, яка була розташована в колишній семінарії поруч з ним (нині єпархіальний будинок) на Тарвізерштрассе. У 1955 році цей тимчасовий міст був замінений бетонним; будівництво моста довжиною 28 метрів і шириною 2 метри тоді коштувало 100 000 шилінгів. У 2000 році новий, легкий металевий міст був побудований на тому ж місці, що й попередній бетонний, і коштував 200 тис. Євро.
Міст Ріцці
Міст Ріцці, побудований 1902 року в стилі модерн, є одним з найкрасивіших мостів через Лендканал. Безпосередньо перед і після мосту ще можна побачити фортифікаційні стіни бечівника, який проходив під мостом. Міст Ріцці і Ріцціштрассе названі на честь поета і журналіста Вінценца Ріцці.
Автомобільно-залізничний міст
Автомобільно-залізничний міст є фактично двома бетонними мостами, що стоять поруч один з одним, — один для виїзду машин на Південну автомагістраль, який був відкритий 1972 року, а також паралельно йому - для залізниці в напрямку Вертерзее; мости розташовані над Віллахерштрассе, Лендканалом і Тарвізерштрассе. З північного боку опори мостів були затверджені містом як місце для розписів графіті.
Кам'яний міст
Кам'яний міст — найстаріший міст через Лендканал. Він був побудований 1535 року і тому, ймовірно, є найстарішим збереженим мостом в Каринтії. Це був єдиний зв'язок між поселеннями та нинішніми районами Клагенфурта Вайдманнсдорф і Санкт-Мартін. Міст побудований з бутового каменю; його піварка довершується відображенням у темній воді до повної круглої арки. У 1966 році його довелося адаптувати до сучасних вимог руху та до ширини 13,5 м, не пошкоджуючи його унікальний характер. Влітку Кам'яний міст є популярним місцем зустрічі молоді на шляху з міста до озера.
Міст Хайнцель
Невражаючий пішохідний міст 1962 року, названий на честь Юліуса Хайнцеля, колишнього директора Клагенфуртської гімназії та земельного шкільного інспектора.
Патерніонський міст
Разом із Кам'яним мостом, Патерніонський міст є найважливішим пунктом перетину каналу міським транспортом. Свою неофіційну назву він отримав від сусіднього, більше неіснуючого готелю «Gasthaus Paternioner». Через міст веде Віллахерштрассе, одна з головних сполучних доріг Клагенфурта, а під мостом йде велосипедна доріжка до озера Вертерзее. Цей міст спочатку був дерев'яним і його довелося укріпити 1910 року, інакше він не мав би достатньої несучої здатності для електричного трамвая. З 1946 по 1950 рік під час перебудови Патерніонського мосту для руху транспорту використовувався тимчасовий міст у безпосередній близькості.
Міст Лореляй (велосипедний міст)
Велосипедний міст біля Мінімундіса розташований неподалік від Клагенфуртського університету, планетарію та зоопарку рептилій.
Міст Хайнцель 1962 року
Патерніонський міст
Міст Лореляй - вид на схід
Вертерзее-Зюдуферштрассе
Між Мінімундусом і Європапарком вулиця Вертерзее-Зюдуферштрассе веде через один із трьох автомобільних мостів Лендканалу від Віллахерштрассе до Майернігга. До того, як був побудований цей міст, Зюдуферштрассе починалася біля Патерніонського мосту. З 2007 року цей міст розширили до чотирьох смуг.
Міст Лоретто (Міст Метніцштранд)
Цей критий дерев'яний пішохідний міст з'єднує пляж Метніц, названий на честь колишнього мера Густава Ріттера фон Метніца, з протилежною Вільсонштрассе. Він був перебудований у 1990-х роках і є останнім переходом через канал перед замком Марія Лоретто. У безпосередній близькості розташовані історичний трамвай Lendcanaltramway, а також музей міського транспорту і музей кіно.
Міст Лоретто
Lendcanaltramway
Примітки
Література
- Siegfried Hartwagner: Klagenfurt Stadt. Neuer Kaiser Verlag, Klagenfurt 1994.
- Trude Polley: Klagenfurt. Vom Zollfeld bis zum Wörthersee. Paul Zsolnay Verlag, Wien 1973, ISBN 3-552-02537-5
- Hermann Th. Schneider: Die Straßen und Plätze von Klagenfurt. Landeshauptstadt Klagenfurt, Erscheinungsjahr unbekannt.