Леонард Потій
Леонард Потій (близько 1730 р. — 14 липня 1774 р.) — державний діяч Великого князівства Литовського. Обозний (1752—1771 рр.) і стражник великий литовський (з 1771 р.).
Леонард Потій | |
---|---|
біл. Леанард Пацей | |
| |
Народився | невідомо |
Помер | 14 липня 1774 |
Підданство | Велике Князівство Литовське |
Національність | русин |
Титул | шляхтич |
Посада | обозний, стражник, староста |
Попередник | Казимир Масальський, Людовик Поцей |
Наступник | Фредерик Юзеф Мошинський, Антоний Онуфрий Гелгуд |
Конфесія | православ'я |
Рід | Поцеї |
Батько | Поцей Казимир Олександр |
Мати | Тереза Войно-Ясенецька |
У шлюбі з | Марія Олександра Радзивілл |
Діти | Олександр Михайло Поцей |
Нагороди | |
герб «Вага» | |
Був старостою Рогачовським (від 1771 р.) і Олькеницьким. Кавалер Ордена Білого Орла (1759 р.).
Життєпис
Представник шляхетського роду Потіїв гербу «Вага», син Олександра воєводи Троцького і Терези з Войно-Ясенецьких, вдови каштеляна Мстиславського Костянтина Бенедикта Бжастовського. Мав старшого брата Людовика (близько 1726—1771 рр.) стражника великого литовського.
Обирався послом від Вітебського воєводства на сейми 1750 і 1752 років. У 1752 р. отримав урядову посаду обозного великого литовського. Знову обирався послом на сейми 1762 і 1764 років. На останньому з них брав участь у виборах короля і великого князя Станіслава Августа Понятовського. У 1771 р. отримав урядування стражника великого литовського.
По першому розділі Речі Посполитої (1772) заради збереження власних маєтків в Полоцькому воєводстві в 1773 р. присягнув Катерині II[1].
У 1773 р. одружився з Марією Олександрою, донькою старости Речицького Альбрехта Радзивілла. У шлюбі народився син Олександр Михаїл, останній обозний великий литовський.
Примітки
- Грыцкевіч А. Пацеі // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — С. 421. (біл.)
Джерела
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0. (біл.)