Леонтович Микола Павлович
Микола Павлович Леонтович (20 грудня 1876, Єлисаветград, нині Кропивницький — не раніше 1937-го, місце смерті невідоме) — міський голова Миколаєва (1909–1917), фундатор миколаївського зоопарку.
Життєпис
Народився 20 грудня 1876 року в м. Єлисаветграді (нині Кропивницький, Україна, тоді Російська імперія) в сім'ї Павла Парменовича — мирового судді і Марії Миколаївни Леонтовичів — викладача музики.
Навчався в Імператорському училищі правознавства (59-й випуск, 15 травня 1898 р.) в Санкт-Петербурзі і в Одесі. З 1901 р. проживав у Миколаєві.[1]
У власному домі облаштував колекцію акваріумів — «акваріум». Акваріуми були оснащені за останнім словом техніки того часу: мали електричні компресори, нагрівачі. Риби розміщувалися у 75 акваріумах, сумарний об'єм яких сягав 3 000 літрів. В колекції було понад 50 видів риб та земноводних, більше ніж 1000 екземплярів.[2]
26 квітня 1901 р. колекція була відкрита для вільного доступу.
З 1903 р. — гласний (?) міської Думи. З 1906 р. — заступник міського голови, з 1908 р. — виконувач обов'язків міського голови Миколаєва. 8 квітня 1909 р. обраний міським головою на 4 роки. Переобирався міським головою до 1917 р.
За 10 років на посту міського голови Леонтович зробив багато для Миколаєва: у цей період в Миколаєві відкрилися два музеї, перший кінотеатр, перша психіатрична лікарня, був пущений перший трамвай. Під особистим керівництвом Міського Голови була завершена прокладка водопроводу і каналізації, зроблена «лівневка» - всім цим ми користуємося дотепер. Крім того, міська електростанція розширилася з 127 вольт на 220, були вимощені вулиці центру Миколаєва, відкрилася перша набережна. ... На особисті кошти Леонтовича була споруджена дзвіниця Касперівської церкви. Цей список можна продовжувати ще довго, але, безумовно, одним з основних досягнень Миколи Леонтовича стало створення в місті акваріума і зоопарку.
30 травня 1917 р. за рішенням миколаївської ради робітничих депутатів був заарештований, знаходився під арештом до 11 серпня 1919 р.
Після звільнення був призначений директором Держакваріуму.[2]
В 1930 р. з посади директора був переведений в наукові співробітники, в 1935 — був звільнений. Після звільнення працював касиром на ТЕЦ.
28 липня 1937 р. був заарештований за купою обвинувачень: і антирадянська пропаганда, і контрреволюційна офіцерська змова та інші. Після арешту від нього відреклися рідні та близькі. Леонтовича було засуджено до 10 років в'язниці.
Дата та місце смерті його точно невідомі: вважається, що він помер в 1940-1941 роках від кардіосклерозу серця.
18 травня 1957 р. справу Леонтовича було переглянуто Президією Миколаївського обласного суду, вирок скасовано, а його - реабілітовано (посмертно).
Родина
Перша дружина - Ольга Дмитрівна Кудрявцева. Спільних дітей не було.
Друга дружина - Олена Петриченко. Син - Олександр. Онука - Валентина Олександрівна Попова-Леонтович.
В 1911 році, ще під час першого шлюбу у Леонтовича зав'язалися стосунки з Оленою Петриченко. В 1912 році у них народився син Олександр. Коли він був ще малий, Олена покінчила життя самогубством.
Третя дружина - Євдокія Петриченко (рідна сестра Олени Петриченко). Син - Євген.
В 1923 році, коли станові умовності залишилися в далекому минулому, вони зареєстрували свій шлюб. В 1929 році у них народився син Євген.