Миколаївський зоопарк

До революції 1917 року Акваріум був приватною колекцією Миколи Леонтовича. Вже в дореволюційний час колекція Леонтовича була широко відома в Царській Росії і Європі. Акваріум був обладнаний за останнім словом техніки того часу: мав електричні компресори, підігрівачі. Риби були розміщені в 75 акваріумах. Колекція налічувала близько 50 видів риб і земноводних, понад 1000 особин. Микола Леонтович постійно оприлюднював статті з акваріумістики, був активним членом спілки любителів природи Миколаєва. Подібних колекцій у всій Європі було тільки сім.

У 1918 році колекція Леонтовича була націоналізована, а він сам згодом був призначений першим директором Державного акваріума.

З великими втратами Акваріум пережив громадянську війну. 25 червня 1922 року, відбулося друге урочисте відкриття Миколаївського державного акваріума. Цього року його відвідало близько 40 тисяч осіб. Відвідини були безкоштовними. До 1923 року Миколаївський державний акваріум був на утриманні місцевої народної освіти, потім був переведений на держбюджет, а з березня 1934 року — на бюджет міста.

У 1925 році при Акваріумі був відкритий зоологічний відділ, і він став іменуватися Акваріум-Зоосад. З Асканії-Нова були привезені бізони, верблюди, яки, олені, муфлони, страуси. Спеціально для зоосаду були придбані ведмеді, вовки, лисиці, мавпи. Територія була збільшена до 0,75 гектарів. Побудовані вольєри для копитних тварин, клітки хижаків, розбитий парк.

У 1928 році штат зоосаду складався з 9 чоловік. Микола Леонтович, його родина і деякі співробітники жили на теренах парку.

У 1934 році почалися нічим не обґрунтовані репресії Леонтовича і його сім'ї. 28 липня 1937 року він був заарештований за звинуваченням в зв'язках з контрреволюційно налаштованою інтелігенцією і участі у військово-офіцерській організації. За сімейною легендою, Микола Павлович Леонтович помер в Тамбовській в'язниці 1940 року. Проте, ці дані нічим не підтверджуються, в Тамбові його ніколи не було. Дата і місце смерті Леонтовича напевно невідомі.

4 грудня 1935 року в Акваріум-Зоосад на посаду науковця приходить Федір Григорович Нічиков, що закінчив Одеський інститут профосвіти і аспірантуру Одеського Державного науково-біологічного інституту.

З приходом в Зоосад Федора Нічикова, робота була поставлена на наукову основу: стали проводитися лекції, екскурсії, консультації. У 1937 році він засновує гурток юних біологів. Гуртківці брали участь в республіканських семінарах в Києві. У 1940 році вони представили дві роботи: «Нова порода кавових кроликів» і «Риби річок Південного Буга та Інгулу».

На 1 січня 1941 року Акваріум-Зоосад налічував 135 видів тварин: 27 видів ссавців, 37 птахів, 8 плазунів, 62 риб.

16 серпня 1941 року до міста увійшли німецькі війська. Зоопарк не був евакуйований.

Всі роки окупації зоосад був відкритим для відвідувачів. У вересні 1942 року в зоосаді працювало 24 людини.

У музеї зоопарку зберігаються справжні вхідні квитки того часу, надруковані українською і німецькою мовами. Також в музеї є книга відгуків відвідувачів з 1937 по 1952 роки. На жаль, три аркуші часів війни з неї вилучені тодішньою владою.

Під час відступу німецькі окупанти застрелили ведмедів і левів. Ось що пише в своїх спогадах дружина і помічниця директора Людмила Єфимівна Нічикова: «…Деяких тварин нам вдалося заховати в підвальному приміщенні і приховати вхід. На територію зоопарку сипалися уламки від вибухів на заводі, лунав гул від бомбардування. У хвіртку раз по раз стукали німці і поліцаї. Німці пропонували нам йти, оскільки збиралися замінувати зоопарк. На щастя, зоопарк не замінували, ми залишалися на своєму посту…»

На другий день після реокупації радянськими військами міста, 29 березня 1944 року в книзі відгуків з'явився перший запис: «У звільненому Миколаєві вперше нам довелося відвідати Миколаївський Акваріум-Зоосад. Першими ввійшли військова частина № 251. Багато знищено німецькими загарбниками. Залишилися самі порожні клітки. Збереглися крокодили, золоті рибки, павичі і ще ряд, що, звичайно, нас і цим задовольнило з причини руйнування. В акваріумах застигла вода. Золоті риби плавають під льодом. Від Н-ської частини командир взводу Чучков».

Проте, гроші місто знайшло, і зоосад відновлювався. Були відремонтовані клітки хижих тварин, побудоване приміщення для дрібних хижаків на 11 секцій, басейн для водоплавних птахів.

Скульптура Мауглі і Багіри перед входом до Миколаївського зоопарку

Від1948 року Акваріум-Зоосад був перейменований на Миколаївський зоопарк. У той час він перебував у підпорядкуванні облвиконкому, відділу культосвітроботи і фінансувався обласним бюджетом.

У 1950-их роках колекція зоопарку значно збільшилась. У ній з'явилися пуми, сніговий барс, білі ведмеді, плямиста гієна, гімалайський ведмідь. У 1955 році привезли індійську слониху Мері, яка подарував Микиті Хрущову прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру.

У 1960-ті роки колекція тварин налічувала понад 200 видів, близько 2000 особин. Загальна площа приміщень для тварин становила всього лише 1267 квадратних метрів.

1970 року почалося будівництво зоопарку на новій території — на місці старого, так званого «Інтернаціонального» кладовища. Грошей, як завжди, не вистачало, і будівництво велося украй мляво. У деяких міських керівників виникла думка, що зоопарк простіше закрити.

Від 1974 року зоопарк почали будувати методом народного будівництва. Більше 100 організацій міста і області вели будівництво. Основною рушійною складовою будівництва був голова миколаївського міськвиконкому Іван Канаєв. Щонеділі на теренах зоопарку, він проводив планерки з будівниками і співробітниками зоопарку, суворо питаючи з усіх.

30 березня 1978 року зоопарк переїхав на нове місце. Останніми переселились старожили — алігатор Вася (2003 року «відзначив ювілей» — 50 років[2], живий досі, є найстарішою твариною з усіх нині живучих в зоопарках України) і слониха Мері. У 2005 році у зоопарку народилися амурські тигриці Пенелопа та Агрипина, які мешкають тут досі[3].

2000 рік рішенням міськвиконкому було оголошено в місті Миколаєві роком зоопарку.

Рибки в зоопарку

13 січня 2001 було урочисто  піднято прапор зоопарку. Прапор був піднятий тодішнім депутатом Верховної ради України Віктором Горбачовим, заступницею міського голови Тамілою Бугаєнко і найстарішою працівницею зоопарку Валентиною Якуніною. Перед підняттям, прапор був освячений архієпископом Миколаївським і Вознесенським, владикою Питиримом.

До ювілею зоопарку Національний банк України випустив ювілейну монету вартістю 2 гривні «100 років Миколаївському зоопарку». Укрпошта надрукувала ювілейні конверти з відповідною маркою. Був повністю перероблений майдан перед зоопарком (архітектори О. П. і В. П. Попови, виконавець робіт «Глиноземпромбуд», директор В. А. Кондратюк). Художником Володимиром Пахомовим були виконані і встановлені нові вишукані ворота.

9 вересня 2001, відбулося урочисте відкриття нової площі та пам'ятника засновнику зоопарку Леонтовичу. Автори пам'ятника Інна, Юрій та Віктор Макушини. Того-ж дня було урочисто відкрито літні вольєри для левів і тигрів, які добудував «Глиноземпромбуд». У вересні, була проведена Міжнародна науково-практична конференція. Її назвою і провідною темою стало гасло зоопарку «Тільки нашими загальними зусиллями ми збережемо світ диких тварин». У конференції взяли участь понад 60 осіб з 29 зоопарків 10-ти країн. Європейську Асоціацію Зоопарків і Акваріумів представляв виконавчий директор Кун Броувер (Амстердам, Голландія).

У 2003 році зоопарк отримав «Кришталевий Ріг достатку» від Міжнародного Академічного рейтингу «Золота Фортуна», 2004 року — став переможцем в 1-му Всеукраїнському конкурсі «100 найкращих товарів і послуг» за послуги, що надаються населенню.

Водойма у Миколаївському зоопарку. Цікаво, що водоплавні птахи які народилися в зоопарку (крижні), спокійно перелітають з водойми на водойму в межах території.

У квітні 2004 року запрацював новий вольєр для домашніх тварин «Дідова хата». Осідок побудовано завдяки спонсорській допомозі ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» і ДП «Дельта-Лоцман». Оформлене у народному стилі подвір'я, стало не лише своєрідним музеєм сільського побуту півдня України, а й пристанищем для кіз, овець, курей, індиків, гусей та інших тварин.

24 квітня 2004 року, миколаївський міський голова Володимир Чайка і директор глиноземного заводу Ю. Г. Овчинников відкрили новий вольєр.

1 травня 2006 року в Миколаївському зоопарку були відкриті «Сад живих тропічних метеликів» і «Пам'ятний знак співдружності зоопарків світу». Пам'ятний знак розташовано на центральній площі перед входом в зоопарк і являє собою велику восьмигранну клумбу, на якій ростуть різні квіти. Клумба личкована полірованим червоним гранітом. По центру клумби стоїть стовп, на якому закріплені п'ять покажчиків, направлених по сторонах світу так, щоби вони вказували напрямок до зоопарків і відстань до них. На цих покажчиках вказано зоопарки 10 міст світу. На полірованій поверхні граніту, яким личкована клумба, вказано 26 інших зоопарків. Вони також знаходяться на тих сторонах клумби, які звернені в бік цих зоопарків. 13 травня, у присутності великої кількості людей, земля, надіслана з усіх континентів, з 34-х зоопарків світу, була урочисто внесена в клумбу. На клумбі встановлено пам'ятний камінь, на якому написані такі слова: «Ці квіти ростуть на землі, надісланої з різних зоопарків світу, як символ гасла Миколаївського зоопарку „Лише нашими спільними зусиллями ми збережемо світ диких тварин“».

20 липня 2009 року на центральній площі зоопарку, перед воротами, встановлена ​​пара мармурових левів, які спеціально для Миколаївського зоопарку були привезені з Китаю.

24 квітня 2010 року адміністрація зоопарку урочисто відкрила новий Авіарій — великий вольєр для птахів. Площа Авіарій — близько 900м². Це один з найбільших пташиних вольєрів, коли-небудь побудованих в зоопарках України.

Прайд левів

23 листопада 2010 відбулося перетворення з комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївський зоопарк» на комунальний заклад «Миколаївський зоопарк».

1 лютого 2011 року, Миколаївським зоопарком був затверджений Орден Миколи Леонтовича — засновника Миколаївського зоопарку.

З 31 травня по 3 червня 2011 року було проведено XVII Міжнародну конференцію Євро-Азіатської Регіональної Асоціації зоопарків та акваріумів, присвячену до 110-ї річниці Миколаївського зоопарку. В роботі конференції взяли участь 133 спеціаліста з 19 країн світу. 9 учасників конференції були нагороджені Орденом Миколи Леонтовича (тодішній генеральний директор Московського зоопарку В. В. Спіцин, заступник директора Талліннського зоопарку В. В. Файнштейн, екс — директор Празького зоопарку К. Богуміл, директор Новосибірського зоопарку Р. А. Шило, екс — директор Миколаївського зоопарку Л. А. Цуканов, директор Ялтинського зоопарку О. А. Зубков, директор Бакинського зоопарку А. Р. О. Гусейнов, директор Ташкентського зоопарку О. Ш. Расул, екс — директор Єреванського зоопарку С. Г. Абовян). Ця нарада в Миколаївському зоопарку, стала найбільшою за всю історію ЕАРАЗА.

У серпні 2011 народилося дитинча сіаманга — перший сіаманг, народжений в зоопарках України та СНД.

У червні 2012 року Миколаївський зоопарк отримав два дипломи «Книги рекордів України». Перший диплом належить самці сітчастого пітона на прізвисько Сітка. Вона — найдовша змія України. Вага змії склала 104 кг, довжина — 5,95 м. Другий рекордсмен — алігатор американський Вася був нагороджений дипломом як найстаріша тварина в Україні (60 років).

2 червня 2013 вперше в умовах зоопарку було отримано пташеня дрохви (Otistarda). У неволі цей зникомий птах майже не відкладає яєць. У Миколаївському зоопарку зараз міститься зграя дрохв, що складається з двох самців і двох самиць. Мешкають вони тут з 2010-го року.

22 червня 2013 року в Миколаївському зоопарку відбулося урочисте відкриття нового ландшафтного комплексу «На стику двох культур». В оформленні цієї ландшафтної композиції використано декоративні елементи традиційної грецької та японської культур. У цій зоні присутня безліч елементів, що наштовхують на думки про романтику та кохання. Така атмосфера приваблює закохані пари, які часто фотографуються там[4].

21 вересня 2013 року, завершилося відновлення й відкриття Центральної алеї та Головної площі зоопарку.

30 листопада 2013 року в конференц-залі Миколаївського зоопарку відбулася прес-конференція за підсумками 10-річної співпраці Миколаївського глиноземного заводу Об'єднаної компанії РУСАЛ та КУ Миколаївського зоопарку в межах Програми соціального партнерства МГЗ ОК РУСАЛ і Миколаївської обласної державної адміністрації з впровадження соціально значущих заходів.

Жирафи

15-16 березня 2014 через важке матеріальне становище Миколаївського зоопарку була оголошена акція допомоги нашим вихованцям. Більше 10 тисяч городян і гостей нашого міста відгукнулися на цей заклик! За вихідні дні (15-16 березня) каси зоопарку продали квитків на суму 205 тисяч грн. Всі гроші були використані на закупівлю кормів для тварин. Адміністрація зоопарку висловлює величезну подяку всім учасникам допомоги нашим тваринам.

29 березня 2014 відбулася довгоочікувана подія: з Московського зоопарку привезли білу ведмедицю на прізвисько Зефірка (Ursusmaritimus), яка стала окрасою Миколаївського зоопарку і загальною улюбленицею.

7 червня і 30 вересня 2014 вперше в історії Миколаївського зоопарку для відвідувачів були спеціально організовані нічні заходи «Ніч в зоопарку». Відвідувачам представилася можливість прогулятися зоопарком і поспостерігати за життям тварин після настання темряви. 15 вересня 2019 року в Миколаївському зоопарку було відкрито довгоочікувану експозицію «Українське Сафарі» де відвідувачі можуть подивитися на рідкісних жирафів підвиду Ротшильда Нуру і Логана яких в зоопарк доправили в серпні 2019 року. А також на двох Індійських слонів Дінкара і Шанті. Їх завезли в Миколаївський зоопарк восени 2019 року.

10 листопада 2020 року розпочалося будівництво літнього притулку під назвою «Острів звірів» для леопардів і пум та інших котячих. Цього дня урочисто заклали капсулу. Завершити будівництво збираються в 2021 році, коли Миколаївському зоопарку виповниться 120 років з дня заснування.

• 1901—1934 — Леонтович Микола Павлович
• 1934—1935 — Распопов Іван Антонович
• 1935—1936 — Ничиков Федір Григорович
• 1936—1941 — Ребенок Тихон Олексійович
• 1941—1967 — Ничиков Федір Григорович
• 1967—1978 — Явоненко Олексій Акимович
• 1978—1979 — Тарасов Олексій Андрійович
• 1979—2002 — Цуканов Леонід Антонович
• 2002—дотепер — Топчий Володимир Миколайович