Леон Бонна
Леон Жозеф Флорентин Бонна (фр. Leon Joseph Florentin Bonnat; * 20 червня 1833, Байонна — 8 вересня 1922, Монші-Сент-Елуа, Уаза) відомий французький академічний художник і портретист.
| Леон Бонна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Léon Bonnat | ||||
 |
||||
| фотопортрет | ||||
| При народженні | Leon Joseph Florentin Bonnat | |||
| Народження |
20 червня 1833 Байонна | |||
| Смерть | 8 вересня 1922 (89 років) | |||
| Монші-Сент-Елуа, Уаза | ||||
| Національність | француз | |||
| Країна |
 Франція | |||
| Жанр | біблійні і жанрові картини, портрети | |||
| Навчання | Париж | |||
| Діяльність | художник, колекціонер мистецтва | |||
| Напрямок | академізм, реалізм, натуралізм | |||
| Роки творчості | 1854—1920 | |||
| Вчитель | Хосе Мадрасо, Federico de Madrazo y Kuntzd і Леон Коньє | |||
| Відомі учні | Henri Paillerd, Педер Северін Крейєр, Robert Barnekowd, Hans Ole Brasend, Othon Frieszd, Hans Nikolaj Hansend, Jens Hansen-Aarslevd, Carlo Hornung-Jensend, Густав Олаф Цедерстрьом, H.C. Koefoedd, Agnes Cathinka Wilhelmine Lunnd, Peter Tom-Petersend, Louis Busièred, Vilhelm Rosenstandd, Henry Siddons Mowbrayd, Herman N. Hynemand, Gaston Thysd, Médéric Bottind, Edmond Pennequind, Paul Antoine Hallezd, Abel Bertramd, Julie Delance-Feurgardd, Joaquín Araujod, Henri Adrien Tanouxd, Raymond Allègred, Auguste Matissed, Lucien-Paul Pouzarguesd, Gunnar Gunnarsson Wennerbergd і Анрі Тулуз-Лотрек | |||
| Працівник | Школа красних мистецтвd | |||
| Член | Королівська академія мистецтв і Американська академія мистецтв і наук | |||
| Твори | Portrait of Isaac Dignus Fransen van de Putte (1822-1902). Colonial Minister (1863-66, 1872-74)d, Armand Fallieresd і Q17491699? | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Леон Бонна у Вікісховищі | ||||
Життя й робота
З 1846 до 1853 він жив у Мадриді, де його батько продавав книжки. Тут він навчався в Федерико де Мадрасо в Кунтца. У віці 21 року він переїхав до студії Леона Коніє в Парижі.
Історичні картини й техніка малювання
Його історичні картини, потужне, золотисте забарвлення й гармонійні кольори показують впливи іспанського художника (Дієго Веласкеса та іспанських реалістів). Картини кокетливі, але активно модельовані, відкриті, різко освітлені й великі складом. Вони повністю ґрунтовані на манері гладкого академічного малярства, але цілком виразні й натуралістичні. Картини часто виявляють теми, що походять з Біблії та античної міфології, а також жанрових сцен Італії та Сходу.
У 1869 в Парижі його картини привернули увагу. У 1874 він створив полотно розп'ятого Христа, що оголошено натуралістичним, і постійні глядачі та мистецтвознавці майже несприйняли цю картину. У Парижі в цей час говорили, що художник намалював розп'ятий відповідно до факту труп, що прибито до хреста.
Портретний живопис
З 1875 він присвятив себе головним чином портретному малярству, чим зажив у Парижі великої слави (намалював близько 200 портретів). Серед його майстерних творів є портрети Луї Пастера, Олександра Дюма молодшого, Адольфа Тієра, Віктора Гюґо, Домініка Енгра, а також офіційні портрети Жюля Греві, Жюля Феррі, Арманда Фалереса, Адольфа Тієра та Еміля Лубе.
Учні
У своїй студії він мав багато учнів. З 1880 він став професором у Найвищій національній школі образотворчих мистецтв. Його учнями були Гюстав Кайботт, Рауль Дюфі, Томас Ікінс, Едвін Лорд Вікз, Олександр Форбс, Чарльз Лаваль, Раймонд Лекор, Адольф Фредерик-Лежен, Огюст Леру, Альфонс Осбер, Жорж Брак, П'єр-Гастон Риго, Генрі Сидонс Мовбрей, Анрі де Тулуз-Лотрек, Артур Гакер, Густав Вентцель і Анрі Акілле Зо.
До сучасного малярства він, одначе, ставився явно негативно й твори багатьох зі своїх колишніх студентів цілком відкидав. У віці 89 років помер у Монші-Сент-Елуа у департаменті Уаза.
Деякі із значних творів
- Адам і Єва виявили тіло Авеля (1860)
- Мучеництво святого Андрія
- Антигона веде сліпого батька Едипа (1865)
- Прочани перед статуєю Св. Петра в церкві Св. Петра (1864)
- Неаполітанці перед Палаццо Фарнезе в Римі (1866)
- Успіння Пресвятої Діви Марії (1869)
- Вулиці Єрусалиму
- Турецький цилюрник (1872)
- Гумористичні Скерцо (1873)
- Розп'ятий Христос (1874)
- Робота (1880)