Леопольд Фіґль

З 1931 — віце-голова Фермерської ліги Нижньої Австрії, з 1933 — голова. За режиму Дольфуса увійшов до складу федеральної ради з економічної політики.

Після аншлюсу заарештований та відправлений до концтабору Дахау, в травні 1943 звільнений, працював нафтовим інженером, в жовтні 1944 знову заарештований, відправлений до Маутгаузену й у лютому 1945 приречений до страти за «державну зраду». Того ж року звільнений радянськими військами, організовував постачання жителів Відня продовольством.

14 квітня 1945 відновив Фермерську лігу й 17 квітня увійшов разом з нею до складу створеної АНП, став її віце-головою.

27 квітня став в. о. канцлера Нижньої Австрії й віце-канцлером.

Після проведення у грудні того ж року вільних парламентських виборів, на яких АНП здобула переконливу перемогу, сформував велику коаліцію із СПА, що проіснувала до 1966 року, і став Федеральним канцлером. 26 листопада 1953 Фігль пішов з посту канцлера і став міністром закордонних справ Австрії в уряді Юліуса Рааба, підписавши у цій якості Декларацію про незалежність Австрії.

У 1959 за підсумками парламентських виборів, що збільшили представництво соціалістів, новим міністром закордонних справ став член СПА Бруно Крайський. Фіґль був обраний головою нижньої палати парламенту (Національрат), а з 1962 став канцлером рідної Нижньої Австрії, займаючи цей пост до січня 1965.

• Р. А. Кривонос. Фіґль Леопольд // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.